Blog Seitenwechsel

блог „міняємось сторонами“

ukrainisch-deutscher Blog zum ersten Teil unseres 9-tägigen Fan-Austauschs

 

Vom 27. Juli bis zum 5. August 2018 steht der erste Teil unseres ukrainisch-deutschen Projekts „Seitenwechsel – Engagement und Erinnerungskultur im Fußball“ an. Insgesamt 21 junge, aktive Fans aus Deutschland und der Ukraine werden in Kiew und Odessa gemeinsam an Workshops und Exkursionen teilnehmen. Anhand der Fußballkultur werden die Teilnehmenden mehr über Politik, Gesellschaft und Geschichte der Ukraine erfahren.

Die Fan-Begegnung wird von Gesellschaftsspiele e.V. und Football Democracy organisiert. Das Projekt wird gefördert im Programm meet up! Deutsch-ukrainische Jugendbegegnungen der Stiftung „Erinnerung, Verantwortung, Zukunft“ (EVZ). Die Idee zu diesem Fan-Austausch entstand im Rahmen des Programms Ukraine Calling

#meetup_evz #ukrainecalling

//

Блог «Міняємось сторонами»

Блог про першу українську частину нашого україно-німецького фан-обміну 

Перша частина україно-німецького проекту «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі» пройшла з 27-го липня по 5-те серпня 2018 року. Загалом 21 активний футбольний фанат та фанатка з України та  Німеччини взяли участь у воркшопах та екскурсіях в Києві та Одесі. Окрім переглядів футбольних матчів, відвідування стадіонів, обговорення і порівняння футбольних культур двох країн, учасники та учасниці проекту мали змогу також докладніше дізнатися про історію, політику та загалом культуру України.

Захід організовано ГО «Футбольна Демократія» спільно із німецьким партнером Gesellschaftsspiele e.V. через програму «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» за підтримки Фонду EVZ («Пам’ять, відповідальність та майбутнє»). Ідея такого фан-обміну виникла в рамках проекту «Ukraine Calling».

 

Tag 0 / Ankunft

Abendessen, Kennenlernen, 1-2 kühle Getränke und Warten bis der letzte Teilnehmer um 2:00 Uhr eintrifft. Es darf losgehen!

 

День 0 / Заселення учасників та учасниць до готелю

Цей день запам’ятався нам першою спільною вечерею, під час якої учасники та учасниці з України та Німеччини мали змогу познайомитись один з одним за келихом-другим холодного пива, а також чеканням до 2-ої години ночі, поки останній учасник семінару нарешті добереться до готелю. Час нарешті розпочати наш семінар!

 

 

Tag 1

Jedem Anfang wohnt ein Zauber inne. So auch dem ersten Tag im Seminar „Seitenwechsel – Engagement und Erinnerungskultur im Fußball“. Apropos „wohnen“, unser Domizil ist das Stadion. Richtig gelesen: Wir wohnen und schlafen gegenwärtig im Stadion des ukrainischen Zweitligisten FK Obolon.

Die Teilnehmenden des Fan-Austauschs im Stadion des FK Obolon

Die Teilnehmenden des Fan-Austauschs im Stadion des FK Obolon // Учасники фан-обміну на стадіоні ФК «Оболонь»

Aufgestanden zur sozialverträglichen achten Tagesstunde bestand der erste Teil des Tages darin, die weiteren SeminarteilnehmerInnen kennenzulernen. Das gemeinsame Frühstück in der angeschlossenen Stadiongaststätte bot dafür einen passenden Start. Im Anschluss kam die Gruppe erstmalig in „offizieller“ Runde zusammen. Nachdem organisatorische Punkte geklärt und das Seminarprogramm vorgestellt wurde, begrüßten uns Pressesprecher und Fanbeauftragter der Grün-Weißen. Es folgte ein Stadionrundgang inkl. Vereinsmuseum, Umkleidekabinen und Fotosession. Angenehmer kann ein Seminar nicht beginnen, findet der Schreiber dieser Zeilen.

Auf dem Maidan // На Майдані

Am Nachmittag sollte es dann raus aus der Vorstadt hinein ins Stadtzentrum gehen. Rund um den Maidan berichteten ukrainische Fans von den Protesten im Winter 2013/14. Nach dem Besuch der übergangsweise errichteten Ausstellung zur „Revolution der  Würde“ wurde dem Bogen der ukrainisch-russischen Freundschaft ein Besuch abgestattet und über sowjetische Denkmäler und deren heutige Wahrnehmung gesprochen. Nach einer Stärkung aus einem mobilen Kwas-Fass, wurde es zum Abschluss noch einmal fußballhistorisch als vor dem Dynamostadion der Trainer Valeri Lobanovsky im Mittelpunkt stand. (Rico)

Vor dem Dynamo-Stadion // Перед стадіоном «Динамо»

 

День 1

У кожному початку є щось магічне. Так само магічним був і перший день семінару «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі». До речі, забули додати, що домівкою на ці дні для нашої групи став стадіон. Так-так, ви все правильно прочитали: ми живемо і ночуємо на стадіоні української футбольної команди ФК «Оболонь Бровар», який зараз грає у Першій лізі.

У цей день учасники та учасниці продовжили знайомство один з одним спочатку за спільним сніданком у їдальні стадіону, де зазвичай їдять також гравці і тренери ФК «Оболонь». Після сніданку нарешті розпочалася «офіційна» частина програми. Спочатку ми з’ясували всі необхідні організаційні питання, разом пройшлися по пунктах програми семінару, а на завершення цієї вступної частини кожен учасник та учасниця ще раз мали змогу представитися: як кого звати, звідки хто приїхав та хто за який клуб вболіває. Після цього нам провели тур по стадіону ФК «Оболонь» та познайомили з найбільшими здобутками клубу. Стедіум-тур завершився на самій верхівці стадіону першим загальним фото нашої україно-німецької групи. Більш приємного початку цього семінару й уявити важко.

У другій половині дня ми вирушили до центру міста. Спершу ми відвідали тимчасову виставку на Майдані Незалежності поруч зі Стелою, присвячену «Революції гідності», де українські фанати та фанатки поділилися своїми спогадами про те, що тут насправді сталося холодною зимою 2013-2014 рр. Потім ми пройшлися Хрещатиком до Арки дружби народів, де учасники та учасниці воркшопу змогли також насолодитись захоплюючим видом Дніпра та неймовірною панорамою лівого берега Києва, а також дізнатися більше про радянські пам’ятники в Україні та їх теперішнє сприйняття в суспільстві, зважаючи на ті трагічні події на Майдані. Далі ми піднялися до «Містку закоханих» у Маріїнському парку, освіжилися живильним холодним квасом та морозивом і на завершення спустилися до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського – найкращого й найуспішнішого тренера Динамо в історії цього клубу. (Ріко)

 

 

Tag 2

Der Tag begann mit einer Führung durch das Olimpiyskiy-Stadion, der heutigen Heimat von Dynamo Kiew und der Schauplatz des letzten Champions League Finales zwischen Liverpool und Real Madrid. Wir konnten keine Spuren von Mo Salahs WM-Hoffnungen finden, dafür einen sehr modernen Sportpark, mit Platz für 70.000 Zuschauer und den Versuch der Architekten, die Geschichte des Sportparks bei der Gestaltung des Innenraums als olympisches Stadion zu zeigen.

Im Kiewer Olympiastadion

Im Kiewer Olympiastadion // На стадіоні НСК «Олімпійський»

Im Anschluss ging es auf einer politisch-historischen Stadtführung vorbei am Sportpalast, der Synagoge, dem Taras-Schewtschenko-Park bis zu den Hügeln auf denen die Stadt Kiew gegründet wurde. Während ein Teil der Gruppe weiter nach Podil zog, entschieden sich andere für den Besuch der ersten Halbzeit der Premier Liga Partie Olympik Donezk – Worskla Poltawa.

Auf den Spuren der Geschichte Kiews

Auf den Spuren der Geschichte Kiews // Слідами історії

Das Stadion (Dynamo-Stadion), wo wir das Spiel anschauen, ist großartig. Es wurde in frühen 1930er erbaut und ist merkwürdig im Sinne von seiner Vollständigkeit – in vielen Stadien, die aus der Zwischenkriegszeit stammen, bleibt nur die eine oder andere Tribune übrig – und die Lage ist auch top, liegend in der Mitte von einem Park. Unter den hohen Bäumen kann man über seine Jugendzeit nachdenken. Linkerseits steht eine Gruppe von Ultras, die, trotz einem Fußballspiel was am besten als „ereignisarme“ beschrieben werden kann, eine kleine Aktion durchführen, mit viel Lahm und dem Singen von Songs über ihren Verein, Worskla Poltawa. Olympik, wie die anderen Vereine aus Donezk, hat seit 2014 kein Zuhause und daher finden die Heimspiele inzwischen in Kiew statt.

Stadionluft schnuppern

Stadionluft schnuppern // Дихаємо повітрям стадіону «Оболонь Арена»

 

Nach der ersten Halbzeit im Dynamo-Stadion, sind wir direkt zur nach Obolon-Arena gefahren, unserem Gastgeber der ersten Woche unserer Fan-Begegnung. Grund dafür war das ukrainische Zweitligaspiel zwischen dem FC Obolon-Brovar Kiew und FC Rukh Vynnyky, in dem eine sehr intensive und (überraschend torlose) Partie vor einem Hintergrund von Plattenbauten gespielt wird – untermalt von einem Soundtrack der Gruppe von Ultras am linken Rand der Tribune. (Alex)

Ein 0-0 der besseren Art

Ein 0-0 der besseren Art // Напружені 0-0

 

День 2

Цей день розпочався з екскурсії на НСК «Олімпійський», домашнього стадіону ФК «Динамо Київ», на якому 26-го травня 2018 року відбувся фінал Ліги чемпіонів УЄФА між іспанським «Реал Мадридом» та англійським «Ліверпулем». Тепер тільки таблички з правилами поведінки під час фіналу біля входу до стадіону нагадують, що на цій арені лише два місяці тому відбувся один з двох найвизначніших матчів року поряд з фіналом Чемпіонату світу з футболу. НСК «Олімпійський» – це сучасний спортивний комплекс, який вміщує понад 70 тис. вболівальників і на якому окрім футбольних матчів можуть також проводитися змагання з інших олімпійських видів спорту.

Після екскурсії стадіоном ми вирішили пройтися по центру міста і побували біля Палацу Спорту, Центральної синагоги, Парку імені Тараса Шевченка, Національної опери України та біля Золотих Воріт. Після цього наша група розділилася, і ті, хто ще не втомився від прогулянки, вирушили через Воздвиженку та Андріївський узвіз до Подолу, решта ж вирішила відвідати перший тайм матчу Української Прем’єр-Ліги між донецьким «Олімпіком» та полтавською «Ворсклою».

Стадіон «Динамо», на якому відбувалася гра, дійсно справляє враження. Він був збудований у 1930-ті роки і, на диво повністю зберігся, що зазвичай не притаманно для стадіонів, споруджених у міжвоєнний період, де часом цілими лишалися одна-дві трибуни. Вражає також місце розташування стадіону – він ніби врізаний у пагорб посеред Маріїнського парку. Саму ж гру важко назвати багатою на події, але нам запам’ятались ультраси Ворскли, які стрибали і піснями підтримували свій рідний клуб. Олімпік, у свою чергу, як і інші футбольні клуби з Донецька, з 2014 року не може грати на своїй домашній арені, а тому змушений проводити домашні ігри у Києві.

Після першого тайму на стадіоні «Динамо» ми повернулися на «Оболонь-Арену», для того щоб подивитися з трибун гру Першої української ліги між командами ФК «Оболонь Бровар» (Київ) та ФК «Рух» (Винники). Гра хоч і завершилася без забитих м’ячів, але ультрас з лівої сторони трибуни не припиняли підтримувати команду, а панельні будинки навколо стадіону, з верхніх поверхів яких відкривається вид на стадіон негірший, ніж з трибун, додавали цій грі особливого міського шарму. (Алекс)

 

 

Tag 3

Heute ging es für unsere Gruppe nach dem Frühstück zum alten Stadion von Dynamo Kiew. Das Stadion ist nach dem größten Trainer in der Vereinsgeschichte Walerij Lobanowskyj benannt. Nachdem am Vortag bereits die neue Heimat Olimpijskyj von Dynamo besucht wurde, folgte heute der deutlich geschichtsträchtigere Teil von Dynamos (Stadion-) Geschichte. Bereits am Vorabend besuchte eine kleine Gruppe von uns das Spiel von Olympik Donezk gegen Worskla und man freute sich nun auch das Innenleben des Stadions kennenzulernen.

Vor dem Lobanowskij-Stadion

Vor dem Lobanowskij-Stadion // Перед стадіоном ім. Лобановського

In der Umkleidekabine

In der Umkleidekabine // У роздягальні

Kataryna von Dynamo Kiew führte uns durch die Räumlichkeiten und erklärte uns die Hintergründe. Der Höhepunkt der Tour folgte am Ende, wo wir die Räumlichkeiten des offiziellen Fanclubs besuchen durften. Dort haben unter anderm Peter, Johannes und Cedric Schals und Pins als Gastgeschenke von ihren Vereinen bzw. Fanorganisationen überreicht.

Geschenkübergabe

Geschenkübergabe // Вручення подарунків

 

Das Stadion liegt sehr zentral in unmittelbarer Nähe zum Majdan. Angrenzend an das Walerij-Lobanowskyj-Stadion beginnt der Mariinskyi Park, der bei den hiesigen Temperaturen (30 Grand und Sonne pur) viel Schatten bietet. Zusammengefasst kann man sagen, dass das Stadion in dieser Form ein  echtes Highlight ist, im Gegensatz zu den immer weiter verbreiteten Multifunktionsarenen.

Nach dem Stadionbesuch haben wir gemeinsam etwas bei einer ukrainischen Kette gegessen. Sehr schön, da hier jeder aussuchen kann und das essen kann, was er mag. Anschließend wurden Souvenirs und Postkarten gekauft oder Kaffee getrunken. Am Nachmittag haben wir uns zu einer gemeinsamen Gesprächsrunde in unserer Unterkunft in Obolon getroffen. Es wurden sich gegenseitig die verschieden Fanszene und Problemen in den jeweiligen Szenen vorgestellt. Die Teilnehmenden gaben sich gegenseitig Einblicke in die Geschichte der Fangruppen, die Beziehungen zum Club-Management, die Organisation innerhalb der Gruppen und vieles mehr. Daran anschließend wurde kontrovers über die Rolle von Frauen im Stadion diskutiert. Die gemeinsamen Diskussionen in wenigen Sätzen zusammenzufassen fällt schwer, daher werden wir der Sache noch einen kompletten eigenständigen Artikel widmen.

Diskussion über den Status Quo der Fankultur in der Ukraine und Deutschland

Diskussion über den Status Quo der Fankultur in der Ukraine und Deutschland // Дискусія про фан-культури Німеччини та України

Nach einer dreistündigen intensiven Gesprächs- bzw. Diskussionsrunde stand das Abendessen auf dem Plan. Anschließend klang der Tag gemütlich bei ein paar Kaltgetränken aus. (Cedric)

 

День 3

Після сніданку на «Оболонь Арені» ми вирушили до колишнього домашнього стадіону ФК «Динамо» Київ, названого на честь найвидатнішого тренера в історії цього клубу – Валерія Васильовича Лобановського. Напередодні ми відвідали нову «батьківщину» «Динамо» – НСК «Олімпійський», але якщо Ви справді хочете відчути дух клубу «Динамо», дізнатися його історію, то стадіон «Динамо» – це саме те місце, куди Вам треба йти. Кожен уболівальник «Динамо» Вам скаже, що хоча клуб і грає на новій сучасній домашній арені, але серце його все одно належить стадіону ім. В. Лобановського.

Пані Катерина зі стадіону «Динамо» провела нам екскурсію всередині стадіону і розповіла про історію цього видатного українського клубу. Наостанок ми відвідали фан-територію ФК «Динамо», стіни якої обвішані шаликами та футболками інших українських та європейських клубів. Там Петер, Йоханнес та Седрік подарували представнику фан-руху «Динамо» шалики і значки своїх клубів та фан-організацій для поповнення їх колекції.

Далі від стадіону ім. Лобановського ми пішли вгору Маріїнським парком, у затінку якого можна чудово заховатися від тридцятиградусної спеки. Отож, можна констатувати, що родзинкою цього затишного стадіону є власне його місце розташування, особливо коли пригадуєш, що у світі все більшу популярність набирають великі мультифункціональні арени.

Після відвідин стадіону ми всі разом пообідали у відомій українській мережі харчування «Пузата хата», де кожен може знайти для себе все будь-що до смаку. Однак перепоною для німецьких учасників при виборі їжі стало те, що назви всіх страв були написані українською, тому мовні здібності українських учасників виявилися дуже до речі.

Повернувшись до нашої рідної «Оболонь Арени», ми розташувалися у конференц-залі для того, щоб поділитися власним досвідом та порівняти культури футбольного вболівання у Німеччині та Україні, а також обговорити, з якими проблемами найчастіше стикаються вболівальники. Учасники обмінялися розповідями про історію розвитку фан-руху свого клубу, стосунки вболівальників з менеджментом клубу, організацію самих фан-рухів та багато іншого. Після цього розгорнулася палка дискусія з приводу ролі жінок на стадіоні та на трибуні ультрас. Вважаємо, що у кількох реченнях тут важко підсумувати те, що ми так затято обговорювали, саме тому цьому питанню буде присвячена окрема стаття.

Після цієї напруженої тригодинної дискусії ми повечеряли і решту часу до ночі провели за дружніми розмовами за келихами прохолодних напоїв. (Седрік)

 

 

Tag 4

Am vierten Tag unserer Fan-Begegnung stand der Fußball nicht im Vordergrund. Nach einem Pressegespräch mit einem Journalisten von der „taz“ am Morgen, in dem über unser Projekt berichtet wurde trafen wir uns einmal mehr im Presseraum der Obolon-Arena um uns auszutauschen.

Nachdem „Gesellschaftsspiele“ und „Football Democracy“ nochmals grundsätzlich sich und ihre Projekte vorstellten ging es dann doch noch einmal um Fußball. Es wurde über Fankultur und den Umgang mit „Autoritäten“ (Vereinsführung, Fußballverband etc.) gesprochen, ob eine Zusammenarbeit sinnvoll ist und wie sie aussehen kann. Sowohl das Verhältnis zwischen Fans und den Vereinen als auch mit den Verbänden wurde thematisiert und die Unterschiede zwischen Deutschland und der Ukraine betrachtet.

IMG_9417

Am Nachmittag gab es dann einen harten Cut und es ging gemeinsam nach Babyn Jar.  Nach dem Einmarsch der Nationalsozialisten in Kiew wurden 29. und 30. September 1941 dort 33.771 jüdische Frauen, Kinder und Männer durch Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD erschossen. Sie wurden dabei von der Wehrmacht und der Melnyk-Fraktion der Organisation Ukrainischer Nationalisten unterstützt.

In der darauffolgenden Zeit wurden in Babyn Jar auch Roma, sowjetische Kriegsgefangene und Zivilisten unterschiedlicher Nationalitäten getötet. Die Anzahl der Opfer liegt nach unterschiedlichen Schätzungen bei insgesamt zwischen 150.000 und 200.000. Im Sommer 1943 versuchte die SS die Spuren der Morde vor der anrückenden Roten Armee zu verwischen. Jüdische Zwangsarbeiter mussten die bereits verwesten Leichen ausgraben und verbrennen.

IMG_9401

Die Erinnerung an die Verbrechen in Babyn Jar ist kompliziert. Das wird uns klar, als wir aus der Metro-Station aussteigen und den Ort betreten, an dem diese unfassbaren Verbrechen begangen wurden. Auf dem Gelände der Schlucht befindet sich heute ein großer Stadtpark, in dem die Menschen aus den anliegenden Stadtteilen ihre Freizeit verbringen, Skateboard fahren, Bier trinken und Fußball spielen. In dem sommerlichen Trubel kommt es uns vor, als wären wir die einzigen Menschen, die sich an diesem Tag für das, was hier passiert ist, interessieren.

Teilnehmerin Katya gibt einen historischen Überblick über die Verbrechen in Baby Jar

Teilnehmerin Katya gibt einen historischen Überblick über die Verbrechen in Babyn Jar // Учасниця Катя розповідає про злочини у Бабиному яру

Beim Gang durch den Park bemerkt man schnell, dass hier nicht in Form einer einheitlichen, umfassenden Denkmalsstätte allen Opfern der Verbrechen, die in Babyn Jar begangen wurden, gedacht wird. Es befinden sich eine Vielzahl an einzelnen kleineren und größeren Gedenkstätten in diesem Park, welche von den einzelnen Opfergruppen errichtet wurden.

In der Sowjetunion wurde lange Zeit den Opfern überhaupt nicht gedacht. Stattdessen wurde die Schlucht 1962 eingeebnet und eben jener Kulturpark, in dem wir heute stehen, angelegt. In den Folgejahren übten jüdische Bürgerinnen und Bürger Kiews mit Gedenkmärschen politischen Drucks auf die kommunistische Führung aus und so wurde zum 35. Jahrestag des Massakers schließlich ein Denkmal eingeweiht. Dieses erinnerte allerdings nicht an die jüdischen Opfer in Babyn Jar sondern lediglich allgemein an ermordete Sowjetbürger.

Vor dem sowjetischen Denkmal von 1976

Vor dem sowjetischen Denkmal von 1976 // Перед радянським пам’ятником 1976 року

Erst mit der Unabhängigkeit der Ukraine fand 1991 die erste offiziell gebilligte Gedenkfeier für die jüdischen Opfer statt. Zudem wurde eine Menora aus Stein aufgestellt. Seitdem sind mehrere zusätzliche Denkmäler errichtet worden, beispielsweise in Erinnerung an die ermordeten Kinder und 2016 im Gedenken an die ermordeten Roma.

In solchen Momenten wird einem mal wieder bewusst, dass es deutlich wichtigere Dinge als Fußball gibt. (Johannes)

Am Denkmal für die ermordeten Roma.

Am Denkmal für die ermordeten Roma // Біля пам’ятника вбитим ромам

An der Menora zum Gedenken an die jüdischen Opfer.

An der Menora zum Gedenken an die jüdischen Opfer // Біля менори на згадку про жертв-євреїв

IMG_9436

 

День 4

Зранку організатори нашого проекту мали розмову з журналістом газети «TAZ», якому вони розповіли про свої організації – «Gesellschaftsspiele» та «Football Democracy» та деталі нашого проекту. Після цього ми знову зібралися всі разом у конференц-залі нашої «Оболонь Арени», щоб продовжити запальну дискусію попереднього дня. Ми повернулися до теми футбольних вболівальників та їх взаємодії з владними особами (керівництвом клубу, футбольними федераціями тощо) в Україні та Німеччині та обговорили, чи можлива взагалі співпраця між ними, і якщо так – то як вона має виглядати.

Після обіду в цей день футбол відійшов на другий план, адже ми всі разом вирушили до Бабиного Яру – місця, яке несе на собі кривавий слід «Остаточного вирішення єврейського питання» на окупованій нацистами території міста Києва. 29-го та 30-го вересня 1941 р. тут у Бабиному Яру айнзатцгрупи Поліції безпеки та Служби безпеки (СД) жорстоко розстріляли 33 771 людину єврейської національності, серед яких були жінки, діти, чоловіки. У подальші роки у Бабиному яру також розстрілювали ромів, радянських військовополонених та просте цивільне населення різних національностей. За різними підрахунками у період Другої світової війни у Бабиному яру загинуло від 150 до 200 тис. людей. Улітку 1943 р., коли радянські війська почали свій наступ на Київ, війська СС спробували позбутися слідів цих вбивств і тому наказали єврейським примусовим робітникам викопати і спалити гнилі трупи розстріляних тут євреїв.

Нам було надзвичайно тяжко згадувати про ті немислимі злочини, скоєні тут у Бабиному яру понад 70 років тому. Однак, нас приголомшило те, що на місці тієї бійні сьогодні знаходиться великий парк, куди місцеві жителі разом зі своїми дітьми приходять провести свій вільний час, покататися на скейтборді, випити пива або пограти у футбол. Здається, що у цей спекотний літній день лише наша група прийшла на це місце, щоб дізнатися, що тут відбулося і пом’янути всіх жертв, які тут загинули, а не для того щоб просто відпочити у затінку дерев.

Коли йдеш цим парком, швидко помічаєш, що меморіальні пам’ятники жертвам злочинів у Бабиному яру зосереджені не в одному місці, а розкидані по всьому парку – десь більші, десь менші меморіали, які були споруджені окремими групами жертв тих трагедії та їх родичами. Причина такої хаотичності полягає в тому, що за Радянського Союзу довгий час взагалі не згадували про ті жахіття, які відбувалися на цьому місці. Натомість у 1962 році цей яр засипали, зрівняли з землею і створили той культурний парк, в якому ми зараз знаходимося. У наступні роки єврейське населення міста Києва проводило численні меморіальні марші та чинило політичний тиск на комуністичне керівництво держави, що зрештою призвело до того, що на 35-річницю трагедії у цьому парку нарешті встановили перший меморіальний пам’ятник, який однак був присвячений не власне єврейським жертвам у Бабиному яру, а всім убитим тут радянським жителям.

Лише після проголошення незалежності України у 1991 р. тут вперше пройшли офіційні меморіальні заходи, присвячені пам’яті єврейських жертв, а пізніше тут було споруджено також кам’яну менору на згадку про них. З того часу тут відкривають все нові і нові пам’ятники, як наприклад, в пам’ять дітям, розстріляним в Бабиному Яру, а у 2016 р. в пам’ять знищеним тут ромам, щоб віддати шану усім жертвам, які полягли тут у Бабиному яру у 1940-ві роки.

У такі момент чітко розумієш, що у світі є набагато важливіші речі за футбол. (Йоханнес)

 

 

Tag 5

Heute verbringen wir schon den fünften Tage zusammen in der Ukraine. Es ist wunderbar zu sehen, dass wir alle uns immer besser kennen und größtenteils als eine Gruppe agieren. Das Programm für unseren heutigen Tag sah ein Treffen in der deutschen Botschaft mit dem Vertreter für kulturelle Angelegenheiten vor. In dem Meeting stellten wir unser Projekt vor und auch die beteiligten Organisationen.

Vor der Botschaft

Vor der Botschaft // Перед посольством

Nach dem Gespräch stärkten wir uns in dem uns schon bekannten Selbstbedienungsrestaurant mit den vielfältigen Speisen, die die Ukrainische Küche zu bieten hat.

Mit der Metro ging es nach dem Essen zurück in unseren hoteleigenen Konferenzraum. Für uns Teilnehmer ist es immer wieder ein besonderes Erlebnis sich in Kiew mit der Metro fortzubewegen. Sei es die Ansagen in der Bahn oder die langen Rolltreppen oder die teilweise sehr liebevoll gestalteten Metrostationen.

Beim anschließenden Treffen mit dem GIZ Verantwortlichen wurde uns die Aufgabe und die Funktion der GIZ näher gebracht. Das Gespräch endete mit einer sehr offenen Diskussion über die Wahrnehmung der Ukraine in der deutschen Gesellschaft.

Im Gespräch mit einem Vertreter der GIZ

Im Gespräch mit einem Vertreter der GIZ // Розмова з представником GIZ

Bevor der Tag in den gemütlichen Teil überging, gab es noch eine wichtige Diskussion über die Führung von Fußballvereinen. Die ukrainischen Teilnehmenden stellten die Situation in ihren Vereinen vor. Wir befassten uns sehr stark mit dem Einfluss von Oligarchen auf ihre Vereine. Von deutscher Seite wurden die Hintergründe und aktuelle Situation zur 50+1 Regel erläutert. Auch die Zusammenarbeit zwischen Verbänden auf der einen Seite und den Vereinen auf der anderen Seite wurde kritisch hinterfragt.

Nach den harten und sehr kontrovers geführten Diskussionen an diesem Tag brauchten die Teilnehmer eine Abkühlung. Am nahegelegenen Stadtstrand konnte man sich im Dnjepr abkühlen. Und so klang wieder ein ereignisreicher Tag in der Ukraine aus. Wir sind jetzt alle gespannt was morgen bei unserem sportlichen Highlight dem Europa League Qualispiel in Odessa passieren wird. (Marian)

 

День 5

Сьогодні це вже наш п’ятий день в Україні. З кожним днем ми все більше дізнаємося один про одного і справді стаємо однією групою. Першим пунктом нашої програми на сьогодні була зустріч з представником відділу культури посольства Німеччини в Україні, якому ми розповіли про наш проект та представили організації «Gesellschaftsspiele» та «Football Democracy».

Після цього ми пообідали в уже відомій українській мережі швидкого харчування і на метро вирушили до нашого улюбленого конференц-залу. Для нас, учасників з Німеччини, кожна поїздка українською підземкою стає справжньою подією. Все тут дивує твоє око: незвичне оформлення станцій метро, довжелезні ескалатори (ми навіть побували на найглибшій станції метро в світі! Принаймні так нас запевнили учасники з України), а також те, що в українському метро годинник чомусь показує не час прибуття наступного потяга, а час, коли від’їхав останній. Цікаво, як нам може допомогти ця «цінна» інформація?

Повернувшись до нашої рідної «Оболонь Арени» ми зустрілися з представником «Німецького товариства міжнародного співробітництва» (GIZ), який розповів нам докладно про те, чим займається його організація, а також представив їх нове дослідження під назвою «Україна очима Німеччини». Після чого в нас розгорнулася відкрита дискусія з приводу сприйняття України у німецькому суспільстві.

Перш ніж перейти до неофіційної частини вечора за прохолодними напоями на ґанку «Оболонь Арени», ми мали важливу розмову про управління футбольними клубами. Спочатку учасники з України розповіли про ситуацію з українськими клубами, де всі питання зазвичай вирішуються олігархом, який володіє клубом, а вболівальники не мають права голосу. Німецькі ж учасники пояснили їхню систему «50+1», причини того, чому вона виникла і як вона працює на сьогоднішній день. Не оминули ми своєю увагою також стосунки між федераціями футболу наших обох країн з та футбольними клубами.

Зрозуміло, що після такої запеклої та дуже контроверсійної дискусії, ми захотіли трохи охолонути. Дехто пішов займатися спортом на імпровізованому спортивному майданчику, дехто провів цей час, сидячи на березі Дніпра, а найсміливіші навіть поплавали у теплій річці. На цьому і закінчився наш п’ятий день в Україні. Ми всі вже з нетерпінням чекали наступного дня, коли ми мали вирушити до Одеси на спортивну кульмінацію нашого семінару – матч-відповідь другого відбіркового раунду Ліги Європи УЄФА між українським ФК «Маріуполь» та шведським ФК «Юргорден». (Маріан)

 

 

Tag 6

Fußballfans on Tour. Den sechsten Tag von #Seitenwechsel verbrachten wir zum großen Teil im Fernbus. Auf der siebenstündigen Fahrt von Kiew nach Odessa freuten sich alle über unfassbar bequeme Sitze und ein beneidenswertes Medienangebot der Busgesellschaft. Als dann während eines Zwischenstopps noch die Existenz von Mohneis bekannt wurde, war einigen der Teilnehmer*innen das Glück anzusehen.

Ankunft am Busbahnhof in Odessa

Ankunft am Busbahnhof in Odessa // Прибуття на одеський автовокзал

Nach Ankunft und Check-In im Hostel führte unser Weg direkt zum Stadion von FC Chernomorets, wo wir das Europa-League-Quali Spiel FK Mariupol vs. Djurgardens FC besuchten. Über 1.000 Fans aus Schweden begaben sich auf den unterschiedlichsten Wegen nach Odessa und boten eine beeindruckende Kulisse. Für die Fans von Mariupol war das Spiel allerdings ebenso eine Auswärtsfahrt. Knapp 500 Kilometer mussten sie auf sich nehmen, um ihre Mannschaft anzufeuern. Die UEFA hatte die Ansetzung des Spiels in Mariupol aufgrund von Sicherheitsbedenken wegen der Nähe der Stadt zur Konfliktregion Donbass nach Odessa verlegt.

Auf dem Weg zum Spiel

Auf dem Weg zum Spiel // Йдемо на гру

Die Partie bot viel Spannung. Zunächst ging Mariupol in Führung, doch Djurgardens IF konnte kurz darauf zur Freude der mitgereisten Fans ausgleichen. Das Spiel sollte in die Verlängerung gehen. Dank eines, in unserer Gruppe durchaus heißdiskutierten Elfmeter gewann Mariupol 2:1 nach Verlängerung und spielt in der 3. Runde der Qualifikation gegen Bordeaux. (Mia)

Auswärtsblock mit Djurgarden-Fans

Auswärtsblock mit Djurgarden-Fans // Гостьовий сектор з фанатами «Юргордена»

Mariupol 2 - 1 Djurgardens IF

Endstand: Mariupol 2 – 1 Djurgardens IF // Фінальний результат на табло – 2:1 на користь «Маріуполя»

 

День 6

Футбольні фани на виїзді. Більшу частину шостого дня «Обміну сторонами» ми провели в автобусі. І хоча деякі з нас і мали сумніви з приводу семигодинного сидіння в автобусі, але завдяки неймовірно зручним сидінням та вбудованим у крісло сусіда попереду екранам з останніми фільмовими новинками ця подорож до Одеси пройшла на диво легко і швидко. А коли під час однієї з зупинок ми ще й скуштували морозиво з маком, то деякі з учасників та учасниць семінару просто не тямили себе від радощів.

Одразу після прибуття до Одеси та розміщення у хостелі ми вирушили до стадіону «Чорноморець» на гру-відповідь другого кваліфікаційного раунду Ліги Європи між українським ФК «Маріуполь» та шведським ФК «Юргорден». Понад 1000 вболівальників зі Швеції прибули до Одеси на перший міжнародний матч свого улюбленого клубу і влаштували справжній перформанс на гостьовій трибуні стадіону. Проте для фанів «Маріуполя» цю гру також можна назвати виїзною, адже через близьке розташування міста Маріуполь до зони конфлікту на сході України, УЄФА заборонило клубу проводити там свої домашні матчі. Близько 500 км довелося долати вболівальникам ФК «Маріуполь» до Одеси, щоб мати змогу підтримати своїх улюбленців.

Гра виявилися надзвичайно напруженою. Спочатку «Маріуполь» на 63-ій хвилині матчу вийшов уперед завдяки голу Піхальонка, проте «Юргордену» вдалося швидко відігратися – вже на 78-ій хвилині Баджи п’ятою зрівняв рахунок на радість усій гостьовій трибуні. Більше м’ячів в основний час забито не було, тому гра перейшла в овертайм, в якому «Маріуполю» вдалося вийти вперед після дуже контроверсійного пенальті на 97-ій хвилині, який успішно реалізував Фомін. Отож, завдяки цій перемозі «Маріуполь» іде далі у третій кваліфікаційний раунд Ліги Європи, де він зіграє з французьким «Бордо». (Мія)

 

 

Tag 7

Heute ging es nach dem Frühstück mit dem Minibus zunächst eine halbe Stunde in einen Stadtteil am Rand von Odessa. Dort waren wir eingeladen, auf dem Gelände eines Basars ein privates Fußballmuseum zu besuchen. Irgendwo zwischen Buden und Wohnblöcken befinden sich die auf Initiative eines Fans angelegten Ausstellungsräume. Schon vor der Türe kann man erkennen, dass es sich hier um Fußball dreht. Eine Allee mit Replika von Fußballpokalen, sowie Statuen und ein Fußballpavillon stechen in mitten der postsowjetischen Vorstadtidylle ins Auge.

Vor dem Eingang zum Fan-Museum

Vor dem Eingang zum Fan-Museum // Перед входом до музею футболу

IMG_9519 (1)

Das Museum umfasst einen großen Ausstellungsraum mit Fotos, Andenken und Informationen zur Geschichte des Fußballs in Odessa. In einem weiteren Raum befinden sich eine riesige Fan-Schalsammlung und die ein oder andere Überraschung, wie einen Hristo-Stoichkov-Schrein. Alles in allem eine beeindruckende Ansammlung an allem, was irgendwie mit Fußball zu tun hat.

Ausstellungsraum zur Geschichte des Fußballs in Odessa

Ausstellungsraum zur Geschichte des Fußballs in Odessa // Виставка про історію одеського футболу

Erinnerung an vergangene Fußballzeiten

Erinnerung an vergangene Fußballzeiten // Спогади про давноминулі футбольні часи

Im großen Fan-Schalraum

Im großen Fan-Schalraum // У великій залі з фанатськими шаликами

Nach dem Museumsbesuch ging es in der Mittagshitze zurück ins Stadtzentrum. Mit Mittagessen im Bauch stand dann der nächste Termin auf der Liste, die Stadiontour durch die Heimstätte von Tschernomorez Odessa. Am Vorabend hatten wir dort bereits das Europa-League-Quali-Spiel Mariupol vs. Djurgarden gesehen. Jetzt bekamen wir die Chance, die noch nicht aufgeräumte Umkleidekabine der Gastmannschaft, das Vereinsmuseum, den VIP-Bereich und vieles mehr zu besichtigen.

IMG_9592

Im Tschernomorez-Stadion Odessa

Im Tschernomorez-Stadion Odessa // На стадіоні одеського «Чорноморця»

IMG_9623

Im Anschluss trafen wir uns im Pressekonferenzraum mit der Fanbetreuerin von Djurgardens IF. Es war spannend aus erster Hand zu erfahren, vor welch große Herausforderungen eine Auswärtsfahrt in die Ukraine die Fanbetreuung stellt. Der schwedische Club erhielt die Eintrittskarten zum Beispiel erst drei Tage vor Anpfiff und wusste bis dahin gar nicht, wie viele Fans überhaupt mitfahren. Die auf Anhieb 1.200 verkauften Tickets überraschten alle, die lange und kostspielige Anreise schien niemanden abzuschrecken. Die Fanbetreuerin gab darüber hinaus Einblicke in die Arbeit und Kommunikation mit verschieden Fan-Gruppen. An dieser Stelle dafür ein herzliches Dankeschön!

Treffen mit der Fanbetreuerin von Djurgardens IF

Treffen mit der Fanbetreuerin von Djurgardens IF // Зустріч зі співробітницею клубу «Юргорден» по роботі з вболівальниками

Bevor es in den Nachtzug zurück nach Kiew ging, gab es noch die Möglichkeit, das Spiel Dynamo Kiew vs. Schachtjar Donezk im Fernsehen anzuschauen, welches Dynamo dank eines Torwartfehlers letztlich 1-0 gewinnen konnte. Interessant war unter anderem eine lange Spielunterbrechung nach Fanprotesten gegen den Ukrainischen Fußballverband mit Klopapier und Pyro. Um kurz vor halb 11 fuhr unser Zug schließlich ab. Während manche sich früh in die Horizontale begaben, saßen einige Teilnehmenden noch bis ca. 2:00 im Abteil zusammen und diskutierten. (Peter)

 

День 7

Поснідавши в кафе у центрі міста серед тіні дерев та фонтанів, ми сіли в одеський мікроавтобус і півгодини їхали у цьому задушливому транспорті у район на околицях Одеси. Те, що ми там побачили, справді вартувало пережитих нами «страждань». Нас запросили відвідати приватний музей футболу, який розташовано в однойменному сквері десь посеред кіосків та житлових будинків. Тільки-но ти виходиш з автобуса, одразу розумієщ, що у цьому місці все обертається навколо футболу. Алея з репродукціями кубків найбільших футбольних турнірів світу, статуї трьох українців-володарів Золотого М’яча (Блохін, Бєланов та Шевченко) та власне павільйон з різноманітними футбольними реліквіями, зібраними небайдужими вболівальниками – це все, як н дивно, ідеально вписалося у навколишню пострадянську ідилію передмістя.

Музей має багату колекцію фотографій, футбольних пам’яток та інших артефактів, пов’язаних з історією футболу в Одесі. У наступному приміщені знаходиться величезне зібрання – понад 1200 фанатських шаликів, футболок та інших футбольних несподіванок, як от наприклад бюст відомого болгарського футболіста Христо Стоїчкова. Загалом можна констатувати, що футбольні ентузіасти дійсно зібрали вражаючу колекцію всього, що хоч якось стосується одеського футболу.

Після відвідин музею ми знову повернулися до центру міста. Наступним пунктом нашої сьогоднішньої програми була екскурсія домашнім стадіоном місцевого клубу ФК «Чорноморець», де напередодні ми з трибун мали змогу споглядати за матчем Ліги Європи УЄФА між «Маріуполем» та «Юргорденом». Під час стедіум-туру ми відвідали ще не прибрану роздягальню гостьової команди, музей клубу «Чорноморець», VIP-зону та багато іншого.

Насамкінець ми ще мали зустріч у прес-залі стадіону зі співробітницею клубу «Юргорден» по роботі з вболівальниками. Ми з захопленням слухали з перших вуст, із якими перешкодами їй довелося зіштовхнутися, організовуючи цей виїзд шведських вболівальників до України. Як ми дізналися від пані Лєни, клуб «Юргорден» отримав свою частину квитків лише за три дні до самої гри і взагалі не було зрозуміло, скільки фанатів збереться на цей виїзд. Шведський клуб незчувся, як одразу ж було продано 1200 квитків. Довга, витратна дорога до українського містечка біля моря не змогла залякати стійких шведських уболівальників та уболівальниць. Пані Лєна також розповіла нам загалом про те, чим вона займається та як комунікує з різними фан-групами. Користуючись нагодою, хочемо щиро подякувати їй за цю неймовірну зустріч!

Перш ніж ми вирушили нічним потягом назад до Києва, ми ще мали змогу переглянути по телебаченню українське «класичне» протистояння між донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо», у якому мінімально (1:0) переміг клуб зі столиці завдяки помилці воротаря «гірників». Хотілося б також окремо згадати акцію протесту фанатів «Динамо» проти дій Федерації Футболу України, коли вони закидали поле туалетним папером та запалили десятки фаєрів, що призвело до значної зупинки у грі.

Близько пів на одинадцяту ночі наш потяг відправився з Одеси. Деякі з учасників та учасниць майже одразу ж лягли спати, а дехто ще продовжував розмовляти у своєму купе до близько другої ночі. (Петер)

 

 

Tag 8

Am Samstag Morgen kamen wir gut durchgerüttelt am Kiewer Hauptbahnhof an. Es ging zunächst zurück zur Obolon-Arena, wo der fehlende Schlaf bis zum Mittagessen nachgeholt werden durfte. Am Nachmittag stand dann die Abschlussrunde an, in der Feedback und Vorschläge für den zweite Projektphase im Winter in Berlin gesammelt wurden. Wir beschlossen darüber hinaus, in Form von Telegram- und Facebook-Gruppen in Kontakt zu bleiben und uns über die fankulturellen Entwicklungen in der Ukraine und Deutschland auf dem Laufenden zu halten.

Zurück in Kiew

Zurück in Kiew // Знову в Києві

Nachdem der offizielle, inhaltliche Teil des Programms abschlossen war, stand eine kleine Abschiedsparty auf dem Programm. In der Fankneipe von Obolon schauten wir das Auswärtsspiel von Obolon im Livestream (aufgrund fehlender Fernsehübertragungen werden Zweitliga-Spiele in der Ukraine auf YouTube gestreamt). Zu später Stunde durften wir noch in zwei Geburtstage von Teilnehmenden reinfeiern – natürlich stilecht mit Kiewer Torte und Bengalos statt Kerzen! (Peter)

 

День 8

На київський вокзал ми прибули в суботу вранці, заспані і дещо пом’яті. Звідти ми відразу поїхали назад до нашої «Оболонь Арени», де й відсипалися до обіду після двох майже безсонних ночей в Одесі. Після обіду ми в останнє під час цього 9-тиденного семінару зібралися всі разом у конференц-залі стадіону для того, щоб обмінятися своїми враженнями про першу частину проекту, а також висловити свої побажання й пропозиції щодо другої частини, яка пройде взимку в Берліні. Ми також вирішили залишатися весь цей час на зв’язку за допомогою груп у соціальних мережах Telegram і Facebook, де ми будемо ділитися один з одним новинами про розвиток футбольної культури в Україні та Німеччині.

Завершальний вечір ми вирішили провести в улюбленому пабі фанатів і фанаток ФК «Оболонь», де й дивилися їх виїзний матч у місті Горішні Плавні з місцевою командою ФК «Гірник-Спорт». (У зв’язку з тим, що матчі Першої ліги в Україні офіційно на телебаченні не транслюються, ми були змушені дивитися цю гру на YouTube). Кращого завершення цього вечора, ніж святкування Днів народження двох наших учасників, годі було й уявити. Вони мабуть надовго запам’ятають свої святкові Київські торти з фаєрами замість свічок. Ще раз вітаємо вас, друзі, з Днем народження! (Петер)

 

 

Tag 9 / Abfahrt

Nach einer sehr kurzen Nacht ging es für die meisten Teilnehmenden früh morgens zurück in die ukrainischen und deutschen Heimatstädte. Wir freuen uns schon sehr auf den zweiten Teil des Fan-Austauschs, der vom 26.1. bis zum 3.2.2019 in Deutschland stattfinden wird und hoffe, wir bleiben bis dahin in Kontakt. Es war einfach großartig, so viele unterschiedliche Menschen kennenzulernen. Ein riesiges Dankeschön an alle Teilnehmenden für ihre Offenheit, ihre Geduld und den gegenseitigen Respekt!

 

 

День 9 / Від’їзд учасників

Після ще однієї ночі з невеликою часткою сну більшість учасників стомлені, але сповнені неймовірних вражень вже з самого ранку вирушили до своїх українських та німецьких міст і містечок. Ми вже з нетерпінням чекаємо на другу частину нашого фан-обміну, яка пройде з 26 січня по 3 лютого 2019 року в Німеччині, і сподіваємося, що до того часу ми всі залишатимемося на зв’язку. Це був просто неймовірний тиждень! Величезне дякуємо кожному та кожній з вас за вашу відкритість, терпіння та взаємоповагу! Дякуємо!

 

 

Gefördert von:

Druck   Druck  AA_Office_Farbe_de RBS_15_5195_CorporateDesignRelaunch_Logo_Vorbereitung_technische