блог „міняємось сторонами“
Vom 26. Januar bis zum 3. Februar 2019 stand der zweite Teil unseres ukrainisch-deutschen Projekts „Seitenwechsel – Engagement und Erinnerungskultur im Fußball“ an. Insgesamt 22 junge, aktive Fans aus Deutschland und der Ukraine nahmen in Berlin und Jena gemeinsam an Workshops und Exkursionen teil. Anhand der Fußballkultur erfuhren die Teilnehmenden mehr über Politik, Gesellschaft und Geschichte.
Die Fan-Begegnung wurde von Gesellschaftsspiele e.V. und Football Democracy organisiert und vom Programm meet up! Deutsch-ukrainische Jugendbegegnungen der Stiftung „Erinnerung, Verantwortung, Zukunft“ (EVZ) gefördert. Die Idee zu diesem Fan-Austausch entstand im Rahmen des Programms Ukraine Calling.
#meetup_evz #ukrainecalling
Блог про другу німецьку частину нашого україно-німецького фан-обміну
З 26-го січня по 3-тє лютого відбудеться друга частина україно-німецького проекту «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі». 22 активних футбольних фаната та фанатки з України та Німеччини візьмуть участь у воркшопах та екскурсіях в Берліні та Йені. Окрім переглядів футбольних матчів, відвідування стадіонів, обговорення і порівняння футбольних культур двох країн, учасники та учасниці проекту матимуть змогу також докладніше дізнатися про історію, політику та культуру Німеччини.
Захід організовано Gesellschaftsspiele e.V. спільно з ГО «Футбольна Демократія» через програму «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» за підтримки Фонду EVZ («Пам’ять, відповідальність та майбутнє»). Ідея такого фан-обміну виникла в рамках проекту «Ukraine Calling».
Tag 1 / Ankunft
Für alle früh Angereisten gab es die Möglichkeit, gemeinsam nach Potsdam zu fahren, um dort das Testspiel SV Babelsberg 03 – Tennis Borussia Berlin anzuschauen. Bei scheußlichem Wetter schafften es die 22 Akteure auf dem Kunstrasenplatz es dennoch ein ordentliches Fußballspiel zu Stande zu bringen, welches Babelsberg mit 3-2 für sich entscheiden konnte. Im Rahmen des Spiels gab es außerdem von Fanseite eine kleine Einführung in Unterschiede und Gemeinsamkeiten der Fanszenen von Babelsberg und TeBe.
Im Anschluss wurde im Hostel im Stadtteil Wedding eingecheckt. Danach stand das erste gemeinsame Abendessen an. Am nächsten Tag wird es dann auch inhaltlich richtig losgehen!
День 1 / Прибуття
Всі, хто прибув раніше до Берліна, мали змогу відвідати товариський матч у місті Бабельсберг, яке знаходиться у передмісті Берліна. Там місцева команда „Бабельсберг“ приймала іншу берлінську команду „Тенніс Боруссію Берлін“. Погода була жахлива: дощ, холод, вітер, але команди все одно змогли показати справді захоплюючу гру, яку „Бабельсберг“ виграв з рахунком 3:2. Крім того, учасники й учасниці семінару змогли ближче познайомитися з культурами вболівання фанатів обох команд.
Звідти ми повернулися до Берліна та вирушили до нашого хостелу, який знаходиться в районі Веддінг. Після чек-іну на нас чекала перша спільна вечеря після піврічної перерви. Нарешті ми знову зібралися всі разом для нових пригод – цього разу в Берліні.
Tag 2
Der erste gemeinsame Morgen unserer Gruppe begann mit dem Frühstück in unserem Hostel, um gut gestärkt in den Tag zu starten. Bei nasskaltem Wetter begann unsere Tour auf den Spuren der Berliner Fussballgeschichte in unmittelbarer Nähe von unserer Unterkunft an dem Ort, an dem früher das Stadion von Hertha BSC, die Plumpe stand. Mittlerweile steht dort ein Wohnblock und es erinnern nur noch Denkmäler und Infotafeln an das Stadion.
Nach einem warmen Tee und weiteren spannenden Geschichten rund um vergangene Zeiten ging es weiter zum Katzbachstadion, an dem wir erfuhren was es mit den Begriffen „Fussballdeutscher“ und der „Lex Türkiyemspor“ auf sich hat.
Beim nächsten Stop auf dem Kreuzberg am Nationaldenkmal für die Befreiungskriege verabschiedeten wir uns kurzzeitig vom Thema Fußball wohin wir aber schon auf dem Tempelhofer Feld zurückkehrten. Dort ist eine der Geburtsstätten des Fußballs in Deutschland und Ende des 19. Jahrhunderts fanden hier die ersten Spiele statt.
Mittlerweile war zwar die Sonne etwas hinter den Wolken hervorgekommen, aber langsam kroch die Kälte in die Glieder. Das hielt uns jedoch nicht davon ab, auch noch dem Werner-Seelenbinder-Sportpark einen Besuch abzustatten. Hier wurde erklärt, warum jeder Fußballfan in Deutschland den hier beheimateten Verein SV Tasmania Berlin kennt. Durch den Zwangsabstieg aufgrund von Korruption von Hertha BSC im Jahr 1965 und dem Wunsch der Funktionäre, dennoch einen Berliner Verein in der Bundesliga zu haben, wurde Tasmania zwei Wochen vor Saisonstart informiert, in der höchsten deutschen Spielklasse zu spielen. In der Kürze der Zeit schaffte man es nicht eine wettbewerbsfähige Mannschaft auf die Beine zu stellen und so beendete man die Saison abgeschlagen als Tabellenletzter mit einer Reihe an Negativrekorden die bis heute bestand haben.
Auch über den Namensgeber der Anlage, den von den Nazis ermordeten Ringer Werner Seelenbinder, erfuhren wir viel Wissenswertes.
An dieser Stelle noch einmal einen herzlichen Dank an Titus, der uns heute durch den Tag führte und mit einer unglaublichen Fülle an Informationen begeisterte. Auch Thomas, für die Einblicke in seinen Herzensverein Tasmania und Alesja für die Übersetzung vielen Dank!
Für uns ging es im Anschluss in das Fanprojekt Berlin wo der Abend bei einigen Getränken und spannenden Spielen am Tischkicker abgeschlossen wurde.
(Johannes)
День 2
Перший спільний ранок в рамках другої частини семінару ми розпочали зі сніданку в нашому хостелі, аби повні сил поринути у прогулянку дощовим та холодним Берліном. Першою зупинкою туру по слідах історії берлінського футболу стало місце неподалік нашого хостелу, де раніше знаходився стадіон футбольного клубу Герта «Плумпе». Зараз на цьому місці стоять бетонні багатоповерхівки і лише пам’ятники та інформаційні таблички нагадують про те, що тут колись був футбольний стадіон.
За чашкою теплого чаю у барі поблизу того місця Тітус, наш футбольний гід на цей день, продовжував розповідати захопливі історії про минулі часи. Після цього ми вирушили до стадіону «Катцбахштадіон» („Katzbachstadion“), де ми дізналися про поняття «футбольний німець» („Fußballdeutscher“) та клуб «Лекс Туркіємспор» („Lex Türkiyemspor“). Якщо Ви також не знали, що означає це слово, то ось вам коротке пояснення. У 1970-ті роки у Німеччині існував ліміт на легіонерів, тобто на футболістів, які не мали німецького громадянства та виходили у стартовому складі. І саме для команди «Лекс Туркієспор» цей ліміт став справжньою перешкодою на шляху покращення у класі, адже переважна більшість футболістів була турецького походження, які хоч і народились у Берліні, але німецького паспорта не мали. І саме через цей клуб в Німеччині запровадили таке поняття як «футбольний німець». За ним футболіст без німецького громадянства прирівнюється до футболіста, який має громадянство Німеччини але лиш у тому разі, якщо він безперервно пограв у німецькому клубі протягом щонайменше п’яти років, три з яких він провів у молодіжній команді.
Після цього ми на деякий час попрощалися з темою футболу, і наступною зупинкою нашого туру став національний пам’ятник у районі Кройцберг, присвячений визвольним війнам 1813-1815 років. Звідти ми вирушили до парку Темпельхофер Фельд („Templhofer Feld“), який вважається місцем зародження футболу в Німеччині і де наприкінці 19-го століття проводилися перші футбольні матчі.
Тим часом з-за хмар нарешті з’явилося сонце, але тепліше від того в Берліні не стало. Утім, холоду не вдалося нас залякати, і вже під вечір ми вирушили до спортивного парку імені німецького борця та учасника руху Опору в часи Другої світової війни Вернера Зееленбіндера („Werner-Seelenbinder-Sportpark“). Тут ми мали змогу ближче познайомитися зі ще одним футбольним клубом Берліна – «Тасманія». Цей клуб відомий на всю Німеччину своїм єдиним сезоном в елітному дивізіоні німецького чемпіонату з футболу – сезоном 1965/66. Взагалі-то, «Тасманія» не мала би тоді виступати в Бундеслізі, але отримала таку можливість у зв’язку з тим, що інший футбольний клуб Берліна «Герта» виявився замішаним у корупційному скандалі, через що клуб примусово був понижений у класі. А оскільки функціонери Бундесліги й далі бажали бачити серед найкращих команд представника від столиці Німеччині, було прийнято рішення, що замість «Герти» в елітному дивізіоні буде грати «Тасманія». Самому клубу про це повідомили лише за два тижні до початку сезону, і зрозуміло, що за такий короткий відтинок часу команда просто не мала змоги ретельно підготуватися до виступу в Бундеслізі. Таким чином, цей єдиний сезон «Тасманії» в Бундеслізі запам’ятався всім останнім місцем команди у турнірній таблиці та численними негативними рекордами, які команда тоді встановила. Багато з цих рекордів ніхто не може побити й досі.
Завершили ми цей день у будинку фан-проекту Берлін за прохолодними напоями та захопливими іграми у настільний футбол та дартс.
Наостанок хотілося би ще раз подякувати нашому гіду Тітусу, який цілий день водив нас по місту і розповідав неймовірні історії, пов’язані з історією футболу в Берліні. Також велике дякую Томасу за розповідь про його улюблений клуб «Тасманію» та Алесі за переклад і можливість порозумітися один з одним! Дякуємо!
Tag 3
Der dritte Tag unseres Austauschprogramms beginnt bequem und im Sonnenschein im Fanprojekt Berlin. Mitarbeiter des Fanprojekts Berlin sprachen über ihre Arbeit und die Erlebnisse und Probleme, die es mit sich bringt mit dem BFC Dynamo und Hertha BSC zwei unterschiedliche Vereine in einer Stadt zu betreuen. Von 62 Fanprojekten in ganz Deutschland kommt diese Konstellation nur bei 4 Projekten überhaupt vor.
Durch ihre persönlichem Kontakt mit den oft jugendlichen Fans ist es den sechs Hauptamtlichen Mitarbeiter*innen des Projekt möglich, Probleme mit der Polizei, dem Verein oder den eigenen Ordnern zu lösen. Gleichzeitig bieten die Räume des Projekt einen Rückzugsort für aktive Fans sich um ihr Choreomaterial zu kümmern und neues zu gestalten.
Vor allem die Unterstützung des Projekts in Fällen von Stadionverboten interessierte die Gäste aus der Ukraine besonders und es gab eine rege Diskussion.
Nach einem famosen Foto im seltenen Berliner Sonnenschein im Januar machten wir uns auf den Weg in den Bundestag. Ein Besuch, der auch für manche deutsche Teilnehmende unseres Programms ein Novum darstellte. Auf Herz, Nieren und politische Botschaften an Kleidung geprüft, hatten wir die Gelegenheit mit Monika Lazar (MdB Bündnis 90/Die Grünen) zu sprechen. Ehrlicherweise ist es spannend gewesen, eine Politikerin zu erleben, die sich offen als Fussballfan outet und dazu auch noch wirkliches Interesse an den Belangen aktiver Fussballfans zu haben scheint.
Nach Regen, Wind und der BVG war es eine Wohltat, Abends zurück ins Fanprojekt zu kommen, wo schon Bouletten, Pierogi und Kartoffelsalat auf uns warteten. Ein perfekter Auftakt für unseren offen Abend! Ein sorgfältig und nicht zu einfaches Quiz lies unseren Gästen teilweise die Haare zu Berge stehen und sorgte für rege Diskussionen in sorgfältig gemischten Teams (zu erwähnen sind Namen wie Tasmania UA, Biercelona oder Dynamo).
Die Fragen und Antworten boten einen perfekten Rahmen für die unterschiedlichen Vorträge von unseren ukrainischen Gästen. Wir konnten uns glücklich schätzen, durch die aktiven Fans aus Luhansk, Shakhtar, Stryi und den Karpaten (Prykarpattia) die Gelegenheit zu Einblicken in Szenen zubekommen, welche selbst Kenner*innen der ukrainischen Fussballszene verborgen bleiben.
(Mia + Andrii)
День 3
Третій день нашої програми обміну виявився напрочуд сонячним для зимового Берліну. Ми знову рушили до будівлі фан-проекту Берлін, де співробітники цього проекту розповіли нам про свою роботу та про те, із якими проблемами вони зіштовхуються, працюючи з вболівальниками одночасно двох футбольних клубів – БФК «Динамо» та ФК Герта. Зазвичай буває так, що один фан-проект курирує фанатів лише одного певного клубу і випадки, коли клуб працює з кількома клуба є скоріше винятками. Так, наприклад, в Німеччині з 62 фан-проектів лише четверо з них працюють з вболівальниками більше ніж одного клубу. Тому те, що більшість воркшопів ми проводимо саме у цьому місці, є справді унікальним.
Отож, ми мали розмову з представником фан-проекту, який наголосив на тому, що під час роботи з вболівальниками надзвичайну вагу мають особисті контакти, адже завдяки ним співробітники проекту мають змогу ефективніше вирішувати проблеми фанатів з поліцією, клубом та іншими органами. Крім того, він розповів, що приміщення проекту використовується фанатами також для створення нових банерів та текстовиків. Під час цієї дискусії учасників з України найбільше зацікавило те, як проект підтримує та допомагає фанатам у випадках заборон на відвідування стадіону.
Після спільної фотографії під рідкісними променями Берлінського сонця, ми вирушили до німецького парламенту – Бундестагу. До речі, навіть для багатьох німецьких учасників нашої програми цей візит став першим до центру німецької демократії. Учасники змогли поспілкуватися з депутаткою від партії «Союз 90/Зелені» Монікою Лазар та поставити їй свої запитання. Мушу визнати, було досить цікаво послухати наживо політика, яка відкрито позиціонує себе як футбольну вболівальницю і проявляє реальну зацікавленість до турбот активних футбольних фанатів.
Після дощу, вітру та громадського транспорту було приємно ввечері повернутися до фан-проекту, де нас вже чекали тефтелі, вареники та картопляний салат. Цього дня у фан-проекті був організований відкритий вечір, куди кожен бажаючий міг навідатися та дізнатися більше про українську фан-сцену. Родзинкою вечора стала захоплююча, але не така вже і проста вікторина, яка змусила нас жваво дискутувати у міксованих командах з такими іменами, як, наприклад, Тасманія UA, Biercelona або Dynamo.
Доповіді учасників з України допомогли поглибити наші знання щодо української фан-сцени. Нам пощастило дізнатися про культури вболівання фанатів з Луганська, Шахтаря, Стрия та Карпат (Прикарпаття), особливості яких навіть знавцям української фан-сцени часто залишаються невідомими.
(Mia + Andrii)
Tag 4
Willkommen liebe Sportsfreunde, Fußballfans und Kulturbegeiserte,
heute schreibe ich von den Erlebnissen des vierten Tages unseres Seminars zu Engagement und Erinnerungskultur im Fußball. Der Tag startete nach der für uns nun selbständig gewordenen Anreise mit der S Bahn im Fanprojekt Berlin. Dort erwartete uns Frank Willmann, Buchautor zahlreicher Bücher im Kontext des Fußballs. Er berichtete uns von seinen ganz persönlichen Erfahrungen im Fußball und Fankultur in der DDR und auch der Nachwendezeit. Ich fand es sehr interessant zu hören, dass die Kurven im Ostfußball genutzt wurden, um durchaus auch politischen Protest zu bekunden. Ein Beispiel zeigt den kreativen Protest der Fans zu DDR Zeiten. Bei einem Freistoß wurde die gegnerische Mauer, mit den Worten verhöhnt: “Die Mauer muss weg!“ Diese Anspielung auf die tatsächliche Mauer als Grenze des Territoriums der damaligen DDR war ein starker Protest gegen die politischen Verhältnisse in der DDR. In der Anonymität der Masse war so ein Protest erst möglich. Im zweiten Teil der Diskussion richteten wir den Fokus vor allem auf die Zusammensetzung und politischen Ausrichtung der Fanszenen in Ostdeutschland. So haben wir erfahren, dass Hooligans und Rechte Gruppierungen die Kurven in der Nachwendezeit dominierten.
Nach einer Stärkung stand ein besonderer Programmpunkt auf der Tagesordnung. Wir hatten eine Stadionführung in der „Alten Försterei“ der Heimspielstätte von Union Berlin. Mit Ingo hatten wir einen szenekundigen Guide und er konnte uns viel zeigen und war für unsere Fragen der ideale Ansprechpartner. Sehr beeindruckend für uns war die Tatsache, dass Union zusammen mit den eigenen Fans ein Stadion erneuerte und auch die Faninteressen mit einbezog. So besitzt das Stadion von Union noch immer einen sehr großen Anteil an Stehplätzen.
Nach der Stadionführung endete das offizielle Programm und die Teilnehmer teilten sich in mehrere Gruppen auf. Eine Gruppe erkundete den östlichen Stadtteil Köpenick auf eigene Faust. Für eine kleine Gruppe ging es zum Fußballspiel nach Magdeburg wo der heimische FCM auf den FC Erzgebirge Aue traf. Schon während der Fahrt wurde viele Fragen zur Fanszene des FCM beantwortet und am Stadion besuchten wir die Statue von Heinz Krügel, dem erfolgreichsten Trainer der FCM-Geschichte. Er prägte die vor allem die siebziger Jahre und war mitverantwortlich für den größten Erfolg der Vereinsgeschichte, den Gewinn des Europapokals der Pokalsieger 1974. Das Spiel am heutigen Abend wurde mit 1:0 gewonnen. Es war der erste Heimsieg in der laufenden Saison. Die Ukrainer unserer Gruppe waren sehr beeindruckt von der großen Kulisse und Atmosphäre im Stadion. Besonders beeindruckend war, dass alle Fans auf allen Tribünen im Stadion mitsangen und ihr Team lautstark unterstützten. Der Auswärtsblock war auch sehr gut gefüllt und sehr aktiv.
(Marian)
День 4
Любителі футболу, футбольні фанати та просто випадкові читачі, ласкаво просимо до нашого блогу!
Сьогодні я пишу про події четвертого дня нашого семінару «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі». Отож, день почався з вже звичної нам поїздки на німецькій електричці S-Bahn до фан-проекту Берлін, де на нас чекав Франк Вілльманн, автор численних книжок футбольної тематики. Він поділився з нами своїм досвідом, пов’язаним з футболом та фан-культурою у часи НДР та часи вже об’єднаної Німеччини. Особисто мені було цікаво дізнатися, що фанатські сектори у Східній Німеччині використовувалися як майданчик для політичних протестів. Наприклад, під час одного з матчів фанати домашньої команди протягом виконання суперником штрафного удару почали вигукувати: «Стінку геть!», що хоча формально і стосувалося стінки з футболістів команди суперника, але всі розуміли, що це був натяк на ту стіну, що на той час розділяла Німеччину на дві окремі країни. Утім, такий політичний протест проти політики НДР став можливим лише завдяки великої маси людей, у цьому випадку маси вболівальників, де людина перестає бути окремим індивідуумом і може насолоджуватися анонімністю, яку їй ця маса людей дарує. У другій же частині дискусії ми вели розмову про те, хто ж саме входив до фанатських рухів клубів Східної Німеччини та яких політичних поглядів вони дотримувалися.
Після обіду на нас чекав особливий пункт нашої програми: екскурсія по стадіону футбольного клубу «Уніон Берлін» під назвою «Штадіон ан дер Альтен Фьорштерей“ від Інго. Він познайомив нас з історією та традиціями цього видатного берлінського клубу та відповів на всі питання, які виникали в учасників під час розповіді. Ми були особливо вражені тим фактом, що вболівальники «Уніону» разом із клубом приймали безпосередню участь у реконструкції стадіону та що побажання фанатів щодо того, як має виглядати новий стадіон, були прийняті до уваги. Так, більшість місць на новому стадіоні були віддані під стоячі місця. На жаль, така взаємодія між вболівальниками та клубом зустрічається не завжди, про що ви дізнаєтеся докладніше вже наступного дня, коли ми відвідаємо невеличке східно-німецьке місто Йена та познайомимося ближче з місцевим клубом «Карл Цайсс Йена».
Після екскурсії стадіоном завершилася офіційна частина нашої програми, і учасники, розбившись на маленькі групки, розбрелися хто куди. Одна частина пішла на прогулянку по східному району Берліна Копенік. Інші ж поїхали до Магдебургу, де місцевий клуб приймав ФК «Ерцгебірге Ауе». Уже під час поїздки до міста особливо в учасників з України виникло багато питань стосовно культури вболівання у фанатів Магдебургу, на які автор цих рядків як вболівальник цього клубу зі стажем із задоволенням відповів. На самому стадіоні ми відвідали пам’ятник Хайнцу Крюгелю, найвидатнішому тренеру магдебурзького клубу. Саме йому клуб завдячує своїм успіхам у 70-тих роках 20-го століття, найбільшим з яких вважається перемога у Кубку європейських чемпіонів у сезоні 1973/74. Матч проти ФК «Ерцгебірге Ауе» Магдебург виграв з рахунком 1:0, і ця перемога стала першою домашньою перемогою команди в цьому сезоні! Яке щастя, що ми потрапили саме на цей матч! Учасники з України були особливо вражені тою теплою атмосферою, якою вони змогли насолодитися на стадіоні: як весь стадіон, а не тільки фанатський сектор, співав і підтримував свою улюблену місцеву команду, і як активно й гучно вболівальники гостьової команди гнали свою команду вперед.
(Marian)
Tag 5
Am Mittwoch starteten wir bereits früh morgens zum S-Bahnhof, um den ICE zu erreichen, der uns ins „Paradies“ bringen sollte, wie man es in Jena liebevoll nennt. Einige fragen sich jetzt sicher, warum denn Jena in der Provinz Ostthüringen bereist werden soll? Dazu ist zu sagen, dass die beiden Schreiber dieser Zeilen, Jonathan und Dominik, selbst Fans des FCC oder zumindest Sympathisanten des traditionsreichen Vereins sind. Als also die Frage kam, ob es möglich wäre, ein Programm in Jena zu organisieren, war selbstverständlich die Bereitschaft dazu da und ebenfalls die Vorfreude seinen Verein und das Fanumfeld zu repräsentieren. Zurück aber zur eigentlichen Frage! Jena ist ein alter Verein, der viel miterlebt hat, gute und schlechte Zeiten und dabei auf eine treue Anhänger*innenschaft verweisen kann. Gerade die aktive Fanszene lebt eine bunte Fankurve vor, die sich aktiv gegen jede Art der Diskriminierung einsetzt. Zusätzlich leistet das Fanprojekt Jena sehr erfolgreiche und interessante Arbeit und existiert seit über 25 Jahren, das heißt auch diese Anlaufstelle würde für unser Projekt interessant werden.
Nach einer entspannten Anreise begaben wir uns zum Mittagessen in die Mensa der Jenaer Universität. Anschließend war genügend Zeit, um die Altstadt zu besichtigen und den Weg zum Stadion zu Fuß zurück zu legen. Zuerst erhielten wir eine Stadionführung durch einen Mitarbeiter des FC Carl Zeiss Jena. Es konnten die Katakomben, der Pressebereich und die VIP Lounges besichtigt werden. Ein Vertreter der aktiven Fanszene und der Hintertorperspektive e.V. gab uns einen Einblick in das Verständnis der Ultras zu den Themen Stadionneubau, Verhältnis zum Verein und Support. Dazu konnten viele Fragen gestellt werden und das Interesse war, trotz der großen Kälte, groß. Der letzte Programmpunkt fand im Fanprojekt statt, wo uns Christian und Mathias als Mitarbeiter und Leiter einen Einblick in die Historie und die Aufgaben gab. Auch hier entstand eine umfangreiche Diskussionsrunde mit vielen diversen Themen. Nach diesem anstrengendem, aber auch interessantem Programm, ging es wieder in die Innenstadt zurück zur Mensa. Nach dem Abendbrot wurde die Strecke in die Hauptstadt wieder mit dem Zug zurückgelegt und wir erreichten planmäßig Berlin.
(Dominik und Jonathan)
День 5
У середу ми поснідали раніше звичного, адже одразу після цього ми мали швидко їхати на вокзал, щоб встигнути на поїзд до «раю», як жителі Єни люблять називати своє містечко. Дехто з Вас мабуть запитує себе зараз, а чому з усіх міст Німеччини ми вирішили поїхати саме до Єни, східно-німецького міста федеральної землі Тюрінгія? Перш за все треба зазначити, що автори цих рядків, Йонатан та Домінік, самі є фанатами футбольного клубу «Карл Цайсс Єна» або щонайменше симпатизують йому. Тому коли постало питання, а чи можливо взагалі організувати виїзд нашої україно-німецької групи до Єни, ми з превеликою радістю зголосилися допомогти в цьому. Ця поїздка виявилася прекрасною нагодою познайомити всіх учасників з традиційним німецьким футбольним клубом та дізнатися більше про вболівальників цього клубу. Але повернімося до питання, а чому ж власне Єна! Футбольний клуб «Карл Цайсс Єна» є одним з найстаріших футбольних клубів в Німеччині, який було засновано у 1903 році. За часи свого існування клуб пережив злети й падіння, але підтримка активних вболівальників ніколи не дозволяла футболістам занепасти духом і кожного разу гнала їх уперед. Сьогодні ж активні фанати клубу виступають проти будь-якої дискримінації та ущемлень як на стадіоні, так і поза його межами. Окрім того, в місті вже понад 25 років існує фан-проект Єна, з представниками якого ми також мали цього дня зустрітися.
Після майже тригодинної поїздки потягом ми одразу ж вирушили обідати до їдальні місцевого університету імені Фрідріха Шиллера. Згодом ми мали ще достатньо часу прогулятися центром цього невеличкого студентського міста і не поспішаючи рушили пішки до стадіону. Спочатку співробітник клубу «Карл Цайсс Єна» провів нам екскурсію стадіоном і показав VIP-зону, зал для прес-конференцій і так звані «катакомби»: роздягальні гравців та суддів, кімнату відпочинку, тренерський офіс, тренувальну залу і тд. Після цього ми познайомилися з представником активної фан-сцени «Карл Цайсс Єни» та ГО «Hintertorperspektive e.V.», який розповів нам про позицію ультрас щодо побудови нового стадіону та про стосунки клубу з вболівальниками. Якщо Ви пригадуєте, у блозі за минулий день згадувалося про те, що не завжди побажання фанатів беруться до уваги, коли мова йде про реконструкцію стадіону. Так от саме це й трапилося з вболівальниками Єни.
Сектор активних фанатів клубу знаходиться на півдні, через що він має назву «Південний блок» („Südkurve“). Але вони займають лише половину трибуни на півдні, адже інша половина віддана вболівальникам команд суперника. Можете собі уявити: активні вболівальники обох команд знаходяться на відстані лише кількох метрів один від одного, а не відділені футбольним полем, як це буває майже завжди! І звичайно, що таке близьке розташування активних фанатів один до одного уже давно викликає велике занепокоєння у сфері безпеки у клубу та поліції. Саме тому було вирішено, що на новому стадіоні вболівальників необхідно розділити. Було висунуто дві пропозиції: або перенести сектор вболівальників команд суперника на північну трибуну („Nordkurve“), або перенести туди сектор активних фанатів Єни. Перший варіант пов’язаний з більшими грошовими витратами, другий же варіант відкидають самі фанати Єни, адже вони вважають південну трибуну своєю домівкою і в жодному разі вони не готові нею поступитися. Так виникла ініціатива «Südkurve bleibt“, тобто «Ми лишаємось на південній трибуні». Але хоча і сам клуб «Карл Цайсс Єна» підтримує побажання своїх активних фанатів, рішення щодо реконструкції стадіону приймає місто Єна, яке володіє стадіоном. І от після понад десятирічних розмов про те, як же має виглядати новий стадіон і де мають розташуватись фанати обох команд, у листопаді минулого року мерія міста ухвалила рішення, що на південній трибуні нового стадіону залишиться гостьовий сектор, а домашні активні вболівальники мають йти на трибуну на півночі. Утім, навіть після цього негативного для себе рішення фанати Єни налаштовані й надалі підтримувати свою команду з південної трибуни, навіть якщо для цього й доведеться платити більше за сидячі місця.
Останнім пунктом нашої програми на сьогодні була зустріч з представниками фан-проекту Єна: Крістіаном – керівником проекту та Матіасом – співробітником проекту, які розповіли нам про історію створення фан-проекту та про те, чим він займається. Опісля такої насиченої, але напрочуд цікавої програми ми знову рушили до університетської їдальні, аби погрітися й набратися сил на тригодинну подорож назад до Берліна.
(Йонатан та Домінік)
Tag 6
Fußball, Geschichte, Fußballgeschichte. Das alles hatte der sechste Tag unseres ukrainisch-deutschen Fan-Austauschs zu bieten. Wir starteten mit einem Überblick über die Geschichte von Tennis Borussia Berlin. Der Schwerpunkt lag auf dem Schicksal der jüdischen Sportlerinnen und Sportler bei TeBe. Chucky, der uns den Input gab, berichtete aber auch von der turbulenten Mitgliederversammlung am Mittwoch Abend.
Am frühen Nachmittag ging es nach Schöneweide, wo wir das Dokumentationszentrum NS-Zwangsarbeit besuchten. Unweit des S-Bahnhofs befindet sich – umringt von Wohnhäusern – ein ehemaliges Zwangsarbeitslager. Hier wird seit einigen Jahren über das Schicksal der vielen Millionen Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter informiert. Tour-Guide Sebastian gab uns einen Einblick in das Leben der hier untergebrachten Menschen. Ein großer Teil der Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter stammte aus Osteuropa, und so kamen von Seite der ukrainischen Teilnehmenden auch Fragen auf, die das Schicksal der eigenen Großeltern und Urgroßeltern betrafen.
Im Anschluss ging es über die Fußgängerbrücke hinüber nach Oberschöneweide, um sich für das abendliche Zweitligaspiel 1. FC Union Berlin vs. 1. FC Köln zu stärken. Im Stadion an der Alten Försterei ließen wir den Abend bei Minusgraden ausklingen.
(Peter)
День 6
Футбол, історія, футбольна історія: саме про це йшла мова протягом шостого дня нашого україно-німецького фан-обміну. Ми розпочали цей день з історії футбольного клубу «Теніс Боруссія». Чакі, учасник семінару та заразом активний фанат цього клубу, розповів нам про історію створення цього клубу, про долі спортсменів єврейського походження «Теніс Боруссії» у часи націонал-соціалізму, а також про найактуальніші події, а саме гарячі збори членів «Теніс Боруссії», що проходили напередодні ввечері.
Після обіду ми вирушили в район Шьоневайде, щоб відвідати Документаційний центр «Примусова праця часів націонал-соціалізму». Цей центр у гущавині жилих будинків – це колишній табір для примусових робітників, який був переоблаштований у місце пам’яті у 2006 році. Гід Себастіан розповів нашим учасникам загалом про примусову працю у Третьому Рейху, до якої було залучено понад 4 мільйони осіб, та про те, як жили примусові робітники у цьому конкретному таборі на околицях Берліна. Ми дізналися про те, що більша частина примусових робітників походили зі Східної Європи, і тому особливо в учасників з України виникли питання стосовно долі їх бабусь та дідусів.
Завершили ж вечір ми відвідинами футбольного матчу другої німецької Бундесліги між місцевим футбольним клубом «Уніон Берлін» та ФК «Кельн». Незважаючи на мінусову температуру, всі квитки були розкуплено і стадіон був заповнений вщент вболівальниками. І воно того вартувало: «Уніон» виграв матч з рахунком 2:0, а родзинкою гри став перший гол команди у падінні через себе вже на самому початку гри.
(Петер)
Tag 7
An Tag sieben unseres Austausches ging es nach dem Frühstück gemeinsam zum Fanprojekt. Für den Vormittag war ein Workshop zur Aufarbeitung der Geschichte von jüdischen Vereinsmitgliedern von Hertha BSC vorgesehen. Als Gäste konnten wir Söhne vom Lernzentrum Hertha BSC, Anne von Lernort Stadion e.V. und Hertha-Fan Michael begrüßen. Sie berichteten zunächst über ihre Arbeit und anstehende Projekte. Söhnke gab unserer Gruppe einen Einblick in die Aufgaben und Tätigkeitsbereiche des „Fanprojekt Lernzentrum @ Hertha BSC“. Daran anschließend erzählte Michael von der Arbeit der Projektgruppe zur Aufarbeitung der Biografien vom ehemalgen Vereinsarzt Hermann Horwitz, sowie Elias Kaschke. Anne berichtete von der Arbeit des Lernorts Stadion e.V. und blickte mit uns gemeinsam auf mögliche internationale Projekte.
Im zweiten Teil des Workshops wurden wir dann selbst aktiv. Zu Beginn erhielten wir mittels einer großen Karte einen Einblick über wichtige Orte Berlins die sowohl in Verbindung mit Fußball als auch mit der Zeit des Nationalsozialismus standen. Anschließend teilten wir uns in zwei Gruppen auf um die beiden Biografien, mit Hilfe der durch die Projektgruppe gefunden Quellen, nachzuzeichnen. Im letzten Teil des Workshops wurden die Ergebnisse in Form von wichtigen Ereignissen im Leben der beiden, vor der Gruppe präsentiert.
Nach der Stärkung im Fanprojekt ging es für uns zum Denkmal für die ermordeten Juden Europas. Nachdem sich alle Teilnehmer_innen zu erst selbst einen Überblick verschaffen konnten, erhielten wir vor Ort interessante Informationen zum Bau des Denkmals im Jahr 2005 und der damit verbundenen harten Debatte. Anschließend hatte die Gruppe ausreichend Zeit sich die Ausstellung unterhalb der Gedenkstätte ansehen, bevor Adam Kerpel-Fronius uns noch Rede und Antwort stand. Hier entwickelte sich eine rege Diskussion rund um Antisemitismus in Europa, Gedenkkultur in der Ukraine und die Wahrnehmung des Denkmals.
(Markus)
День 7
Цей день ми як завжди розпочали зі сніданку в хостелі, після чого ми вирушили до фан-проекту Берлін. Там на нас вже чекали Зьонке з Навчального центру Герти („Lernzentrum Hertha BSC“), Анне з ГО „Lernort Stadion e.V.“ та фанат футбольного клубу Гертиа Міхаель. Спочатку вони розповіли нам про те, чим займаються їх організації та над якими проектами вони на даний момент працюють. Та головною темою зустрічі стало обговорення долі єврейських членів футбольного клубу «Герта». Міхаель розказав нам про проект, над яким працювала ціла група охочих фанатів Герти. Вони поставили собі за мету дізнатися якомога більше про біографії Еліаса Кашке та колишнього лікаря команди Германна Горвітца, які мали єврейське походження.
У другій частині воркшопу вже ми, учасники україно-німецького фан-обміну, узялися до роботи. Спочатку ми мали на великій карті міста Берлін 20-30-тих років XX-го століття знайти місця, пов’язані з футболом, часами націонал-соціалізму та долями цих двох членів футбольного клубу «Герта» єврейського походження. Після цього ми розділилися на дві групи, одна з них мала займатися біографією Еліаса Кашке, інша – біографією Германна Горвітца. Обом групам роздали матеріал, який група фанатів Герти знайшла під час свого дослідження. Це були вирізки з журналів, листи, витяги з офіційних документів, фотографії і тому подібне. За допомогою цих матеріалів ми мали самостійно вибудувати ланцюг події про те, що ж сталося з цими двома людьми. Після чого ми представили результати своєї роботи всій групі.
Після обіду у фан-проекті ми вирушили до Меморіалу вбитим євреям Європи, який знаходиться у самому центрі Берліна. Перш ніж розпочати свою розповідь про це місце, наш гід Адам Керпель-Фроніус, дав нам час самостійно пройтися між цими сірими плитами і самим відчути, що це за місце. Після десяти-хвилинного блукання ми знову зібралися всі разом і Адам розповів нам про те, як створювався цей меморіал у 2005 році, які дискусії навколо нього точилися, які проекти пропонувалися на розгляд та про те, чому ж присвячений цей меморіал. Згодом ми спустилися вниз до виставки під цим меморіалом, де ми також мали час самостійно дослідити представлені там експонати, присвячені трагедії єврейського народу у часи Третього Рейху. Після цього ми зібралися всі разом у конференц-залі, де ми з Адамом дискутували про антисемітизм у Європі, культуру пам’яті в Україні та про сприйняття цього меморіалу у суспільстві.
(Маркус)
Tag 8
Heute stand der letzte volle Tag des zweiten Teil des deutsch-ukrainischen Austauschs an. Nachdem wir uns im Hostel gestärkt hatten, fuhren wir zu den Räumlichkeiten des Fanprojekts Berlin, wo wir schon die ganze Woche herzlich aufgenommen worden sind. Ein Dank nochmal an dieser Stelle für die tolle Räumlichkeit, die wir nutzen konnten. Im Fanprojekt haben wir die Woche evaluiert. Jede Teilnehmerin und jeder Teilnehmer hat dazu etwas auf die Tafel geschrieben. Dabei kam vor allem hinaus, dass es allen gefallen hat und man ein Interesse hat das Projekt über den offiziellen Abschluss hinaus zu gestalten und zu leben. Es sind vor allem viele neue Freundschaften entstanden. Im Anschluss an die kurze Evaluationsrunde begannen wir mit der Vorbereitung für den letzten Abend. Es wurden Getränke und Grillgut für das bevorstehende BBQ am Abend gekauft.
Danach fuhren wir zum Bundesligaspiel Hertha gegen Wolfsburg zum Olympiastadion. Zum Spiel gibt es nicht viel zu sagen, es entsprach in etwa den hiesigen Temperaturen. Das Highlight der Partie war für uns die Verkündung der offiziellen Zuschauerzahl, da wie am Vormittag eine Tipprunde organisiert haben, wer am ehesten die Zuschauerzahl tippt. Es kamen 39.259 Zuschauer in das weite Rund und Peter lag mit seinen Tipp am nächsten. Zum Spiel gibt es noch zu erwähnen, dass Wolfsburg mit 1:0 gewonnen hat. Nach dem Spiel haben wir uns erneut im Fanprojekt getroffen und bei gemeinsamen Kicker-, Dart- und Tischtennisspielen klang der letzte Abend aus. Es wurde viel erzählt, gelacht und getanzt. Man munkelt, dass der ein oder andere seine heimlichen Breakdancekünste noch unter Beweis gestellt hat. Zusammenfassend kann man sagen, dass die Woche allen Teilnehmern wieder sehr viel Freude bereitet hat. Danke Peter und Igor.
(Cedric)
День 8
Сьогодні – останній день другої частини україно-німецького фан-обміну. Після вже традиційного сніданку в хостелі ми поїхали звичною дорогою до фан-проекту Берлін, де ми мали надзвичайну приємність провести увесь цей тиждень. Користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати фан-проекту за можливість користуватися їх будівлею для проведення наших заходів. Отож, сьогодні ми мали дати свою оцінку другій частині нашого семінару. Кожен учасник та учасниця мали записати на дошці, що їм сподобалося, що можна було б покращити та які пропозиції вони мають стосовно наступних проектів. Виявилося, що всі залишилися дуже задоволеними семінаром і бажають підтримувати стосунки один з одним і після закінчення фан-обміну. Після цього ми почали готуватися до останнього вечора: одна група намагалася скласти до купи гриль, а інша вирушила до супермаркету купувати напої, їжу та вугілля.
Після цього ми поїхали до Олімпійського стадіону на матч Бундесліги між «Гертою» та «Вольсбургом». Сама гра, на жаль, виявилася не такою захопливою, як ми сподівалися, але вона все одно запам’яталася нам двома речами: дуже холодною погодою та очікуванням того, як диктор по стадіону виголосить офіційну кількість присутніх на матчі вболівальників. Справа в тому, що ще зранку ми побилися об заклад один з одним про те, скільки ж людей прийде сьогодні на гру. Всі бажаючі зробили свої ставки і з нетерпінням чекали 80-тої хвилини, коли власне і оголосили офіційну кількість присутніх на стадіоні – 39 259 вболівальників. Найближчим до цієї цифри виявився Петер, з чим ми його і вітаємо! А, і мало не забув згадати, що матч виграв «Вольсбург» із рахунком 0:1. Після гри ми повернулися до фан-проекту, де і завершили цей вечір іграми у настільний футбол, настільний теніс та дартс, смакуючи при цьому власноруч приготовлені страви на грилі. Ми багато спілкувалися, сміялися та танцювали. Дехто навіть вирішив продемонструвати свої таємні вміння у брейкдансі. Наостанок хочу додати, що цей тиждень приніс нам багато чого пізнавального, футбольного та розважального. Дякуємо Вам ще раз, Пітере та Ігорю, за організацію цього україно-німецько фан-обміну!
(Седрік)
Tag 9 / Abfahrt
Nach einer kurzen Nacht hieß es nach dem Frühstück, Abschied zu nehmen. Hinter uns sind acht intensive Tage, in denen viel dazu gelernt wurde, acht Tage in denen viel diskutiert und gelacht wurde, acht Tage in denen Freundschaften entstanden sind.
День 9 / Від’їзд
Це були надзвичайно насичені та цікаві вісім днів, протягом яких ми дізналися багато чого нового, ми сміялися, розмовляли, іноді навіть сперечалися один з одним. Але все хороше має коли-небудь закінчуватися. Так і настав час нам сказати один одному «До побачення». Не «Прощавай», а саме «До побачення», адже я вірю, що дружба, яка тут зародилася, триватиме і після семінару і ми ще не раз один з одним зустрінемося!
RÜCKBLICK 2018
ukrainisch-deutscher Blog zum ersten Teil unseres 9-tägigen Fan-Austauschs
Vom 27. Juli bis zum 5. August 2018 stand der erste Teil unseres ukrainisch-deutschen Projekts „Seitenwechsel – Engagement und Erinnerungskultur im Fußball“ an. Insgesamt 21 junge, aktive Fans aus Deutschland und der Ukraine nahmen in Kiew und Odessa gemeinsam an Workshops und Exkursionen teil. Anhand der Fußballkultur erfuhren die Teilnehmenden mehr über Politik, Gesellschaft und Geschichte der Ukraine.
Die Fan-Begegnung wurde von Gesellschaftsspiele e.V. und Football Democracy organisiert und vom Programm meet up! Deutsch-ukrainische Jugendbegegnungen der Stiftung „Erinnerung, Verantwortung, Zukunft“ (EVZ) gefördert. Die Idee zu diesem Fan-Austausch entstand im Rahmen des Programms Ukraine Calling.
#meetup_evz #ukrainecalling
//
Блог «Міняємось сторонами»
Блог про першу українську частину нашого україно-німецького фан-обміну
Перша частина україно-німецького проекту «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі» пройшла з 27-го липня по 5-те серпня 2018 року. Загалом 21 активний футбольний фанат та фанатка з України та Німеччини взяли участь у воркшопах та екскурсіях в Києві та Одесі. Окрім переглядів футбольних матчів, відвідування стадіонів, обговорення і порівняння футбольних культур двох країн, учасники та учасниці проекту мали змогу також докладніше дізнатися про історію, політику та загалом культуру України.
Захід організовано ГО «Футбольна Демократія» спільно із німецьким партнером Gesellschaftsspiele e.V. через програму «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» за підтримки Фонду EVZ («Пам’ять, відповідальність та майбутнє»). Ідея такого фан-обміну виникла в рамках проекту «Ukraine Calling».
Tag 0 / Ankunft
Abendessen, Kennenlernen, 1-2 kühle Getränke und Warten bis der letzte Teilnehmer um 2:00 Uhr eintrifft. Es darf losgehen!
День 0 / Заселення учасників та учасниць до готелю
Цей день запам’ятався нам першою спільною вечерею, під час якої учасники та учасниці з України та Німеччини мали змогу познайомитись один з одним за келихом-другим холодного пива, а також чеканням до 2-ої години ночі, поки останній учасник семінару нарешті добереться до готелю. Час нарешті розпочати наш семінар!
Tag 1
Jedem Anfang wohnt ein Zauber inne. So auch dem ersten Tag im Seminar „Seitenwechsel – Engagement und Erinnerungskultur im Fußball“. Apropos „wohnen“, unser Domizil ist das Stadion. Richtig gelesen: Wir wohnen und schlafen gegenwärtig im Stadion des ukrainischen Zweitligisten FK Obolon.
Aufgestanden zur sozialverträglichen achten Tagesstunde bestand der erste Teil des Tages darin, die weiteren SeminarteilnehmerInnen kennenzulernen. Das gemeinsame Frühstück in der angeschlossenen Stadiongaststätte bot dafür einen passenden Start. Im Anschluss kam die Gruppe erstmalig in „offizieller“ Runde zusammen. Nachdem organisatorische Punkte geklärt und das Seminarprogramm vorgestellt wurde, begrüßten uns Pressesprecher und Fanbeauftragter der Grün-Weißen. Es folgte ein Stadionrundgang inkl. Vereinsmuseum, Umkleidekabinen und Fotosession. Angenehmer kann ein Seminar nicht beginnen, findet der Schreiber dieser Zeilen.
Am Nachmittag sollte es dann raus aus der Vorstadt hinein ins Stadtzentrum gehen. Rund um den Maidan berichteten ukrainische Fans von den Protesten im Winter 2013/14. Nach dem Besuch der übergangsweise errichteten Ausstellung zur „Revolution der Würde“ wurde dem Bogen der ukrainisch-russischen Freundschaft ein Besuch abgestattet und über sowjetische Denkmäler und deren heutige Wahrnehmung gesprochen. Nach einer Stärkung aus einem mobilen Kwas-Fass, wurde es zum Abschluss noch einmal fußballhistorisch als vor dem Dynamostadion der Trainer Valeri Lobanovsky im Mittelpunkt stand. (Rico)
День 1
У кожному початку є щось магічне. Так само магічним був і перший день семінару «Міняємось сторонами: Взаємодія та історична пам’ять в футболі». До речі, забули додати, що домівкою на ці дні для нашої групи став стадіон. Так-так, ви все правильно прочитали: ми живемо і ночуємо на стадіоні української футбольної команди ФК «Оболонь Бровар», який зараз грає у Першій лізі.
У цей день учасники та учасниці продовжили знайомство один з одним спочатку за спільним сніданком у їдальні стадіону, де зазвичай їдять також гравці і тренери ФК «Оболонь». Після сніданку нарешті розпочалася «офіційна» частина програми. Спочатку ми з’ясували всі необхідні організаційні питання, разом пройшлися по пунктах програми семінару, а на завершення цієї вступної частини кожен учасник та учасниця ще раз мали змогу представитися: як кого звати, звідки хто приїхав та хто за який клуб вболіває. Після цього нам провели тур по стадіону ФК «Оболонь» та познайомили з найбільшими здобутками клубу. Стедіум-тур завершився на самій верхівці стадіону першим загальним фото нашої україно-німецької групи. Більш приємного початку цього семінару й уявити важко.
У другій половині дня ми вирушили до центру міста. Спершу ми відвідали тимчасову виставку на Майдані Незалежності поруч зі Стелою, присвячену «Революції гідності», де українські фанати та фанатки поділилися своїми спогадами про те, що тут насправді сталося холодною зимою 2013-2014 рр. Потім ми пройшлися Хрещатиком до Арки дружби народів, де учасники та учасниці воркшопу змогли також насолодитись захоплюючим видом Дніпра та неймовірною панорамою лівого берега Києва, а також дізнатися більше про радянські пам’ятники в Україні та їх теперішнє сприйняття в суспільстві, зважаючи на ті трагічні події на Майдані. Далі ми піднялися до «Містку закоханих» у Маріїнському парку, освіжилися живильним холодним квасом та морозивом і на завершення спустилися до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського – найкращого й найуспішнішого тренера Динамо в історії цього клубу. (Ріко)
Tag 2
Der Tag begann mit einer Führung durch das Olimpiyskiy-Stadion, der heutigen Heimat von Dynamo Kiew und der Schauplatz des letzten Champions League Finales zwischen Liverpool und Real Madrid. Wir konnten keine Spuren von Mo Salahs WM-Hoffnungen finden, dafür einen sehr modernen Sportpark, mit Platz für 70.000 Zuschauer und den Versuch der Architekten, die Geschichte des Sportparks bei der Gestaltung des Innenraums als olympisches Stadion zu zeigen.
Im Anschluss ging es auf einer politisch-historischen Stadtführung vorbei am Sportpalast, der Synagoge, dem Taras-Schewtschenko-Park bis zu den Hügeln auf denen die Stadt Kiew gegründet wurde. Während ein Teil der Gruppe weiter nach Podil zog, entschieden sich andere für den Besuch der ersten Halbzeit der Premier Liga Partie Olympik Donezk – Worskla Poltawa.
Das Stadion (Dynamo-Stadion), wo wir das Spiel anschauen, ist großartig. Es wurde in frühen 1930er erbaut und ist merkwürdig im Sinne von seiner Vollständigkeit – in vielen Stadien, die aus der Zwischenkriegszeit stammen, bleibt nur die eine oder andere Tribune übrig – und die Lage ist auch top, liegend in der Mitte von einem Park. Unter den hohen Bäumen kann man über seine Jugendzeit nachdenken. Linkerseits steht eine Gruppe von Ultras, die, trotz einem Fußballspiel was am besten als „ereignisarme“ beschrieben werden kann, eine kleine Aktion durchführen, mit viel Lahm und dem Singen von Songs über ihren Verein, Worskla Poltawa. Olympik, wie die anderen Vereine aus Donezk, hat seit 2014 kein Zuhause und daher finden die Heimspiele inzwischen in Kiew statt.
Nach der ersten Halbzeit im Dynamo-Stadion, sind wir direkt zur nach Obolon-Arena gefahren, unserem Gastgeber der ersten Woche unserer Fan-Begegnung. Grund dafür war das ukrainische Zweitligaspiel zwischen dem FC Obolon-Brovar Kiew und FC Rukh Vynnyky, in dem eine sehr intensive und (überraschend torlose) Partie vor einem Hintergrund von Plattenbauten gespielt wird – untermalt von einem Soundtrack der Gruppe von Ultras am linken Rand der Tribune. (Alex)
День 2
Цей день розпочався з екскурсії на НСК «Олімпійський», домашнього стадіону ФК «Динамо Київ», на якому 26-го травня 2018 року відбувся фінал Ліги чемпіонів УЄФА між іспанським «Реал Мадридом» та англійським «Ліверпулем». Тепер тільки таблички з правилами поведінки під час фіналу біля входу до стадіону нагадують, що на цій арені лише два місяці тому відбувся один з двох найвизначніших матчів року поряд з фіналом Чемпіонату світу з футболу. НСК «Олімпійський» – це сучасний спортивний комплекс, який вміщує понад 70 тис. вболівальників і на якому окрім футбольних матчів можуть також проводитися змагання з інших олімпійських видів спорту.
Після екскурсії стадіоном ми вирішили пройтися по центру міста і побували біля Палацу Спорту, Центральної синагоги, Парку імені Тараса Шевченка, Національної опери України та біля Золотих Воріт. Після цього наша група розділилася, і ті, хто ще не втомився від прогулянки, вирушили через Воздвиженку та Андріївський узвіз до Подолу, решта ж вирішила відвідати перший тайм матчу Української Прем’єр-Ліги між донецьким «Олімпіком» та полтавською «Ворсклою».
Стадіон «Динамо», на якому відбувалася гра, дійсно справляє враження. Він був збудований у 1930-ті роки і, на диво повністю зберігся, що зазвичай не притаманно для стадіонів, споруджених у міжвоєнний період, де часом цілими лишалися одна-дві трибуни. Вражає також місце розташування стадіону – він ніби врізаний у пагорб посеред Маріїнського парку. Саму ж гру важко назвати багатою на події, але нам запам’ятались ультраси Ворскли, які стрибали і піснями підтримували свій рідний клуб. Олімпік, у свою чергу, як і інші футбольні клуби з Донецька, з 2014 року не може грати на своїй домашній арені, а тому змушений проводити домашні ігри у Києві.
Після першого тайму на стадіоні «Динамо» ми повернулися на «Оболонь-Арену», для того щоб подивитися з трибун гру Першої української ліги між командами ФК «Оболонь Бровар» (Київ) та ФК «Рух» (Винники). Гра хоч і завершилася без забитих м’ячів, але ультрас з лівої сторони трибуни не припиняли підтримувати команду, а панельні будинки навколо стадіону, з верхніх поверхів яких відкривається вид на стадіон негірший, ніж з трибун, додавали цій грі особливого міського шарму. (Алекс)
Tag 3
Heute ging es für unsere Gruppe nach dem Frühstück zum alten Stadion von Dynamo Kiew. Das Stadion ist nach dem größten Trainer in der Vereinsgeschichte Walerij Lobanowskyj benannt. Nachdem am Vortag bereits die neue Heimat Olimpijskyj von Dynamo besucht wurde, folgte heute der deutlich geschichtsträchtigere Teil von Dynamos (Stadion-) Geschichte. Bereits am Vorabend besuchte eine kleine Gruppe von uns das Spiel von Olympik Donezk gegen Worskla und man freute sich nun auch das Innenleben des Stadions kennenzulernen.
Kataryna von Dynamo Kiew führte uns durch die Räumlichkeiten und erklärte uns die Hintergründe. Der Höhepunkt der Tour folgte am Ende, wo wir die Räumlichkeiten des offiziellen Fanclubs besuchen durften. Dort haben unter anderm Peter, Johannes und Cedric Schals und Pins als Gastgeschenke von ihren Vereinen bzw. Fanorganisationen überreicht.
Das Stadion liegt sehr zentral in unmittelbarer Nähe zum Majdan. Angrenzend an das Walerij-Lobanowskyj-Stadion beginnt der Mariinskyi Park, der bei den hiesigen Temperaturen (30 Grand und Sonne pur) viel Schatten bietet. Zusammengefasst kann man sagen, dass das Stadion in dieser Form ein echtes Highlight ist, im Gegensatz zu den immer weiter verbreiteten Multifunktionsarenen.
Nach dem Stadionbesuch haben wir gemeinsam etwas bei einer ukrainischen Kette gegessen. Sehr schön, da hier jeder aussuchen kann und das essen kann, was er mag. Anschließend wurden Souvenirs und Postkarten gekauft oder Kaffee getrunken. Am Nachmittag haben wir uns zu einer gemeinsamen Gesprächsrunde in unserer Unterkunft in Obolon getroffen. Es wurden sich gegenseitig die verschieden Fanszene und Problemen in den jeweiligen Szenen vorgestellt. Die Teilnehmenden gaben sich gegenseitig Einblicke in die Geschichte der Fangruppen, die Beziehungen zum Club-Management, die Organisation innerhalb der Gruppen und vieles mehr. Daran anschließend wurde kontrovers über die Rolle von Frauen im Stadion diskutiert. Die gemeinsamen Diskussionen in wenigen Sätzen zusammenzufassen fällt schwer, daher werden wir der Sache noch einen kompletten eigenständigen Artikel widmen.
Nach einer dreistündigen intensiven Gesprächs- bzw. Diskussionsrunde stand das Abendessen auf dem Plan. Anschließend klang der Tag gemütlich bei ein paar Kaltgetränken aus. (Cedric)
День 3
Після сніданку на «Оболонь Арені» ми вирушили до колишнього домашнього стадіону ФК «Динамо» Київ, названого на честь найвидатнішого тренера в історії цього клубу – Валерія Васильовича Лобановського. Напередодні ми відвідали нову «батьківщину» «Динамо» – НСК «Олімпійський», але якщо Ви справді хочете відчути дух клубу «Динамо», дізнатися його історію, то стадіон «Динамо» – це саме те місце, куди Вам треба йти. Кожен уболівальник «Динамо» Вам скаже, що хоча клуб і грає на новій сучасній домашній арені, але серце його все одно належить стадіону ім. В. Лобановського.
Пані Катерина зі стадіону «Динамо» провела нам екскурсію всередині стадіону і розповіла про історію цього видатного українського клубу. Наостанок ми відвідали фан-територію ФК «Динамо», стіни якої обвішані шаликами та футболками інших українських та європейських клубів. Там Петер, Йоханнес та Седрік подарували представнику фан-руху «Динамо» шалики і значки своїх клубів та фан-організацій для поповнення їх колекції.
Далі від стадіону ім. Лобановського ми пішли вгору Маріїнським парком, у затінку якого можна чудово заховатися від тридцятиградусної спеки. Отож, можна констатувати, що родзинкою цього затишного стадіону є власне його місце розташування, особливо коли пригадуєш, що у світі все більшу популярність набирають великі мультифункціональні арени.
Після відвідин стадіону ми всі разом пообідали у відомій українській мережі харчування «Пузата хата», де кожен може знайти для себе все будь-що до смаку. Однак перепоною для німецьких учасників при виборі їжі стало те, що назви всіх страв були написані українською, тому мовні здібності українських учасників виявилися дуже до речі.
Повернувшись до нашої рідної «Оболонь Арени», ми розташувалися у конференц-залі для того, щоб поділитися власним досвідом та порівняти культури футбольного вболівання у Німеччині та Україні, а також обговорити, з якими проблемами найчастіше стикаються вболівальники. Учасники обмінялися розповідями про історію розвитку фан-руху свого клубу, стосунки вболівальників з менеджментом клубу, організацію самих фан-рухів та багато іншого. Після цього розгорнулася палка дискусія з приводу ролі жінок на стадіоні та на трибуні ультрас. Вважаємо, що у кількох реченнях тут важко підсумувати те, що ми так затято обговорювали, саме тому цьому питанню буде присвячена окрема стаття.
Після цієї напруженої тригодинної дискусії ми повечеряли і решту часу до ночі провели за дружніми розмовами за келихами прохолодних напоїв. (Седрік)
Tag 4
Am vierten Tag unserer Fan-Begegnung stand der Fußball nicht im Vordergrund. Nach einem Pressegespräch mit einem Journalisten von der „taz“ am Morgen, in dem über unser Projekt berichtet wurde trafen wir uns einmal mehr im Presseraum der Obolon-Arena um uns auszutauschen.
Nachdem „Gesellschaftsspiele“ und „Football Democracy“ nochmals grundsätzlich sich und ihre Projekte vorstellten ging es dann doch noch einmal um Fußball. Es wurde über Fankultur und den Umgang mit „Autoritäten“ (Vereinsführung, Fußballverband etc.) gesprochen, ob eine Zusammenarbeit sinnvoll ist und wie sie aussehen kann. Sowohl das Verhältnis zwischen Fans und den Vereinen als auch mit den Verbänden wurde thematisiert und die Unterschiede zwischen Deutschland und der Ukraine betrachtet.
Am Nachmittag gab es dann einen harten Cut und es ging gemeinsam nach Babyn Jar. Nach dem Einmarsch der Nationalsozialisten in Kiew wurden 29. und 30. September 1941 dort 33.771 jüdische Frauen, Kinder und Männer durch Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD erschossen. Sie wurden dabei von der Wehrmacht und der Melnyk-Fraktion der Organisation Ukrainischer Nationalisten unterstützt.
In der darauffolgenden Zeit wurden in Babyn Jar auch Roma, sowjetische Kriegsgefangene und Zivilisten unterschiedlicher Nationalitäten getötet. Die Anzahl der Opfer liegt nach unterschiedlichen Schätzungen bei insgesamt zwischen 150.000 und 200.000. Im Sommer 1943 versuchte die SS die Spuren der Morde vor der anrückenden Roten Armee zu verwischen. Jüdische Zwangsarbeiter mussten die bereits verwesten Leichen ausgraben und verbrennen.
Die Erinnerung an die Verbrechen in Babyn Jar ist kompliziert. Das wird uns klar, als wir aus der Metro-Station aussteigen und den Ort betreten, an dem diese unfassbaren Verbrechen begangen wurden. Auf dem Gelände der Schlucht befindet sich heute ein großer Stadtpark, in dem die Menschen aus den anliegenden Stadtteilen ihre Freizeit verbringen, Skateboard fahren, Bier trinken und Fußball spielen. In dem sommerlichen Trubel kommt es uns vor, als wären wir die einzigen Menschen, die sich an diesem Tag für das, was hier passiert ist, interessieren.
Beim Gang durch den Park bemerkt man schnell, dass hier nicht in Form einer einheitlichen, umfassenden Denkmalsstätte allen Opfern der Verbrechen, die in Babyn Jar begangen wurden, gedacht wird. Es befinden sich eine Vielzahl an einzelnen kleineren und größeren Gedenkstätten in diesem Park, welche von den einzelnen Opfergruppen errichtet wurden.
In der Sowjetunion wurde lange Zeit den Opfern überhaupt nicht gedacht. Stattdessen wurde die Schlucht 1962 eingeebnet und eben jener Kulturpark, in dem wir heute stehen, angelegt. In den Folgejahren übten jüdische Bürgerinnen und Bürger Kiews mit Gedenkmärschen politischen Drucks auf die kommunistische Führung aus und so wurde zum 35. Jahrestag des Massakers schließlich ein Denkmal eingeweiht. Dieses erinnerte allerdings nicht an die jüdischen Opfer in Babyn Jar sondern lediglich allgemein an ermordete Sowjetbürger.
Erst mit der Unabhängigkeit der Ukraine fand 1991 die erste offiziell gebilligte Gedenkfeier für die jüdischen Opfer statt. Zudem wurde eine Menora aus Stein aufgestellt. Seitdem sind mehrere zusätzliche Denkmäler errichtet worden, beispielsweise in Erinnerung an die ermordeten Kinder und 2016 im Gedenken an die ermordeten Roma.
In solchen Momenten wird einem mal wieder bewusst, dass es deutlich wichtigere Dinge als Fußball gibt. (Johannes)
День 4
Зранку організатори нашого проекту мали розмову з журналістом газети «TAZ», якому вони розповіли про свої організації – «Gesellschaftsspiele» та «Football Democracy» та деталі нашого проекту. Після цього ми знову зібралися всі разом у конференц-залі нашої «Оболонь Арени», щоб продовжити запальну дискусію попереднього дня. Ми повернулися до теми футбольних вболівальників та їх взаємодії з владними особами (керівництвом клубу, футбольними федераціями тощо) в Україні та Німеччині та обговорили, чи можлива взагалі співпраця між ними, і якщо так – то як вона має виглядати.
Після обіду в цей день футбол відійшов на другий план, адже ми всі разом вирушили до Бабиного Яру – місця, яке несе на собі кривавий слід «Остаточного вирішення єврейського питання» на окупованій нацистами території міста Києва. 29-го та 30-го вересня 1941 р. тут у Бабиному Яру айнзатцгрупи Поліції безпеки та Служби безпеки (СД) жорстоко розстріляли 33 771 людину єврейської національності, серед яких були жінки, діти, чоловіки. У подальші роки у Бабиному яру також розстрілювали ромів, радянських військовополонених та просте цивільне населення різних національностей. За різними підрахунками у період Другої світової війни у Бабиному яру загинуло від 150 до 200 тис. людей. Улітку 1943 р., коли радянські війська почали свій наступ на Київ, війська СС спробували позбутися слідів цих вбивств і тому наказали єврейським примусовим робітникам викопати і спалити гнилі трупи розстріляних тут євреїв.
Нам було надзвичайно тяжко згадувати про ті немислимі злочини, скоєні тут у Бабиному яру понад 70 років тому. Однак, нас приголомшило те, що на місці тієї бійні сьогодні знаходиться великий парк, куди місцеві жителі разом зі своїми дітьми приходять провести свій вільний час, покататися на скейтборді, випити пива або пограти у футбол. Здається, що у цей спекотний літній день лише наша група прийшла на це місце, щоб дізнатися, що тут відбулося і пом’янути всіх жертв, які тут загинули, а не для того щоб просто відпочити у затінку дерев.
Коли йдеш цим парком, швидко помічаєш, що меморіальні пам’ятники жертвам злочинів у Бабиному яру зосереджені не в одному місці, а розкидані по всьому парку – десь більші, десь менші меморіали, які були споруджені окремими групами жертв тих трагедії та їх родичами. Причина такої хаотичності полягає в тому, що за Радянського Союзу довгий час взагалі не згадували про ті жахіття, які відбувалися на цьому місці. Натомість у 1962 році цей яр засипали, зрівняли з землею і створили той культурний парк, в якому ми зараз знаходимося. У наступні роки єврейське населення міста Києва проводило численні меморіальні марші та чинило політичний тиск на комуністичне керівництво держави, що зрештою призвело до того, що на 35-річницю трагедії у цьому парку нарешті встановили перший меморіальний пам’ятник, який однак був присвячений не власне єврейським жертвам у Бабиному яру, а всім убитим тут радянським жителям.
Лише після проголошення незалежності України у 1991 р. тут вперше пройшли офіційні меморіальні заходи, присвячені пам’яті єврейських жертв, а пізніше тут було споруджено також кам’яну менору на згадку про них. З того часу тут відкривають все нові і нові пам’ятники, як наприклад, в пам’ять дітям, розстріляним в Бабиному Яру, а у 2016 р. в пам’ять знищеним тут ромам, щоб віддати шану усім жертвам, які полягли тут у Бабиному яру у 1940-ві роки.
У такі момент чітко розумієш, що у світі є набагато важливіші речі за футбол. (Йоханнес)
Tag 5
Heute verbringen wir schon den fünften Tage zusammen in der Ukraine. Es ist wunderbar zu sehen, dass wir alle uns immer besser kennen und größtenteils als eine Gruppe agieren. Das Programm für unseren heutigen Tag sah ein Treffen in der deutschen Botschaft mit dem Vertreter für kulturelle Angelegenheiten vor. In dem Meeting stellten wir unser Projekt vor und auch die beteiligten Organisationen.
Nach dem Gespräch stärkten wir uns in dem uns schon bekannten Selbstbedienungsrestaurant mit den vielfältigen Speisen, die die Ukrainische Küche zu bieten hat.
Mit der Metro ging es nach dem Essen zurück in unseren hoteleigenen Konferenzraum. Für uns Teilnehmer ist es immer wieder ein besonderes Erlebnis sich in Kiew mit der Metro fortzubewegen. Sei es die Ansagen in der Bahn oder die langen Rolltreppen oder die teilweise sehr liebevoll gestalteten Metrostationen.
Beim anschließenden Treffen mit dem GIZ Verantwortlichen wurde uns die Aufgabe und die Funktion der GIZ näher gebracht. Das Gespräch endete mit einer sehr offenen Diskussion über die Wahrnehmung der Ukraine in der deutschen Gesellschaft.
Bevor der Tag in den gemütlichen Teil überging, gab es noch eine wichtige Diskussion über die Führung von Fußballvereinen. Die ukrainischen Teilnehmenden stellten die Situation in ihren Vereinen vor. Wir befassten uns sehr stark mit dem Einfluss von Oligarchen auf ihre Vereine. Von deutscher Seite wurden die Hintergründe und aktuelle Situation zur 50+1 Regel erläutert. Auch die Zusammenarbeit zwischen Verbänden auf der einen Seite und den Vereinen auf der anderen Seite wurde kritisch hinterfragt.
Nach den harten und sehr kontrovers geführten Diskussionen an diesem Tag brauchten die Teilnehmer eine Abkühlung. Am nahegelegenen Stadtstrand konnte man sich im Dnjepr abkühlen. Und so klang wieder ein ereignisreicher Tag in der Ukraine aus. Wir sind jetzt alle gespannt was morgen bei unserem sportlichen Highlight dem Europa League Qualispiel in Odessa passieren wird. (Marian)
День 5
Сьогодні це вже наш п’ятий день в Україні. З кожним днем ми все більше дізнаємося один про одного і справді стаємо однією групою. Першим пунктом нашої програми на сьогодні була зустріч з представником відділу культури посольства Німеччини в Україні, якому ми розповіли про наш проект та представили організації «Gesellschaftsspiele» та «Football Democracy».
Після цього ми пообідали в уже відомій українській мережі швидкого харчування і на метро вирушили до нашого улюбленого конференц-залу. Для нас, учасників з Німеччини, кожна поїздка українською підземкою стає справжньою подією. Все тут дивує твоє око: незвичне оформлення станцій метро, довжелезні ескалатори (ми навіть побували на найглибшій станції метро в світі! Принаймні так нас запевнили учасники з України), а також те, що в українському метро годинник чомусь показує не час прибуття наступного потяга, а час, коли від’їхав останній. Цікаво, як нам може допомогти ця «цінна» інформація?
Повернувшись до нашої рідної «Оболонь Арени» ми зустрілися з представником «Німецького товариства міжнародного співробітництва» (GIZ), який розповів нам докладно про те, чим займається його організація, а також представив їх нове дослідження під назвою «Україна очима Німеччини». Після чого в нас розгорнулася відкрита дискусія з приводу сприйняття України у німецькому суспільстві.
Перш ніж перейти до неофіційної частини вечора за прохолодними напоями на ґанку «Оболонь Арени», ми мали важливу розмову про управління футбольними клубами. Спочатку учасники з України розповіли про ситуацію з українськими клубами, де всі питання зазвичай вирішуються олігархом, який володіє клубом, а вболівальники не мають права голосу. Німецькі ж учасники пояснили їхню систему «50+1», причини того, чому вона виникла і як вона працює на сьогоднішній день. Не оминули ми своєю увагою також стосунки між федераціями футболу наших обох країн з та футбольними клубами.
Зрозуміло, що після такої запеклої та дуже контроверсійної дискусії, ми захотіли трохи охолонути. Дехто пішов займатися спортом на імпровізованому спортивному майданчику, дехто провів цей час, сидячи на березі Дніпра, а найсміливіші навіть поплавали у теплій річці. На цьому і закінчився наш п’ятий день в Україні. Ми всі вже з нетерпінням чекали наступного дня, коли ми мали вирушити до Одеси на спортивну кульмінацію нашого семінару – матч-відповідь другого відбіркового раунду Ліги Європи УЄФА між українським ФК «Маріуполь» та шведським ФК «Юргорден». (Маріан)
Tag 6
Fußballfans on Tour. Den sechsten Tag von #Seitenwechsel verbrachten wir zum großen Teil im Fernbus. Auf der siebenstündigen Fahrt von Kiew nach Odessa freuten sich alle über unfassbar bequeme Sitze und ein beneidenswertes Medienangebot der Busgesellschaft. Als dann während eines Zwischenstopps noch die Existenz von Mohneis bekannt wurde, war einigen der Teilnehmer*innen das Glück anzusehen.
Nach Ankunft und Check-In im Hostel führte unser Weg direkt zum Stadion von FC Chernomorets, wo wir das Europa-League-Quali Spiel FK Mariupol vs. Djurgardens FC besuchten. Über 1.000 Fans aus Schweden begaben sich auf den unterschiedlichsten Wegen nach Odessa und boten eine beeindruckende Kulisse. Für die Fans von Mariupol war das Spiel allerdings ebenso eine Auswärtsfahrt. Knapp 500 Kilometer mussten sie auf sich nehmen, um ihre Mannschaft anzufeuern. Die UEFA hatte die Ansetzung des Spiels in Mariupol aufgrund von Sicherheitsbedenken wegen der Nähe der Stadt zur Konfliktregion Donbass nach Odessa verlegt.
Die Partie bot viel Spannung. Zunächst ging Mariupol in Führung, doch Djurgardens IF konnte kurz darauf zur Freude der mitgereisten Fans ausgleichen. Das Spiel sollte in die Verlängerung gehen. Dank eines, in unserer Gruppe durchaus heißdiskutierten Elfmeter gewann Mariupol 2:1 nach Verlängerung und spielt in der 3. Runde der Qualifikation gegen Bordeaux. (Mia)
День 6
Футбольні фани на виїзді. Більшу частину шостого дня «Обміну сторонами» ми провели в автобусі. І хоча деякі з нас і мали сумніви з приводу семигодинного сидіння в автобусі, але завдяки неймовірно зручним сидінням та вбудованим у крісло сусіда попереду екранам з останніми фільмовими новинками ця подорож до Одеси пройшла на диво легко і швидко. А коли під час однієї з зупинок ми ще й скуштували морозиво з маком, то деякі з учасників та учасниць семінару просто не тямили себе від радощів.
Одразу після прибуття до Одеси та розміщення у хостелі ми вирушили до стадіону «Чорноморець» на гру-відповідь другого кваліфікаційного раунду Ліги Європи між українським ФК «Маріуполь» та шведським ФК «Юргорден». Понад 1000 вболівальників зі Швеції прибули до Одеси на перший міжнародний матч свого улюбленого клубу і влаштували справжній перформанс на гостьовій трибуні стадіону. Проте для фанів «Маріуполя» цю гру також можна назвати виїзною, адже через близьке розташування міста Маріуполь до зони конфлікту на сході України, УЄФА заборонило клубу проводити там свої домашні матчі. Близько 500 км довелося долати вболівальникам ФК «Маріуполь» до Одеси, щоб мати змогу підтримати своїх улюбленців.
Гра виявилися надзвичайно напруженою. Спочатку «Маріуполь» на 63-ій хвилині матчу вийшов уперед завдяки голу Піхальонка, проте «Юргордену» вдалося швидко відігратися – вже на 78-ій хвилині Баджи п’ятою зрівняв рахунок на радість усій гостьовій трибуні. Більше м’ячів в основний час забито не було, тому гра перейшла в овертайм, в якому «Маріуполю» вдалося вийти вперед після дуже контроверсійного пенальті на 97-ій хвилині, який успішно реалізував Фомін. Отож, завдяки цій перемозі «Маріуполь» іде далі у третій кваліфікаційний раунд Ліги Європи, де він зіграє з французьким «Бордо». (Мія)
Tag 7
Heute ging es nach dem Frühstück mit dem Minibus zunächst eine halbe Stunde in einen Stadtteil am Rand von Odessa. Dort waren wir eingeladen, auf dem Gelände eines Basars ein privates Fußballmuseum zu besuchen. Irgendwo zwischen Buden und Wohnblöcken befinden sich die auf Initiative eines Fans angelegten Ausstellungsräume. Schon vor der Türe kann man erkennen, dass es sich hier um Fußball dreht. Eine Allee mit Replika von Fußballpokalen, sowie Statuen und ein Fußballpavillon stechen in mitten der postsowjetischen Vorstadtidylle ins Auge.
Das Museum umfasst einen großen Ausstellungsraum mit Fotos, Andenken und Informationen zur Geschichte des Fußballs in Odessa. In einem weiteren Raum befinden sich eine riesige Fan-Schalsammlung und die ein oder andere Überraschung, wie einen Hristo-Stoichkov-Schrein. Alles in allem eine beeindruckende Ansammlung an allem, was irgendwie mit Fußball zu tun hat.
Nach dem Museumsbesuch ging es in der Mittagshitze zurück ins Stadtzentrum. Mit Mittagessen im Bauch stand dann der nächste Termin auf der Liste, die Stadiontour durch die Heimstätte von Tschernomorez Odessa. Am Vorabend hatten wir dort bereits das Europa-League-Quali-Spiel Mariupol vs. Djurgarden gesehen. Jetzt bekamen wir die Chance, die noch nicht aufgeräumte Umkleidekabine der Gastmannschaft, das Vereinsmuseum, den VIP-Bereich und vieles mehr zu besichtigen.
Im Anschluss trafen wir uns im Pressekonferenzraum mit der Fanbetreuerin von Djurgardens IF. Es war spannend aus erster Hand zu erfahren, vor welch große Herausforderungen eine Auswärtsfahrt in die Ukraine die Fanbetreuung stellt. Der schwedische Club erhielt die Eintrittskarten zum Beispiel erst drei Tage vor Anpfiff und wusste bis dahin gar nicht, wie viele Fans überhaupt mitfahren. Die auf Anhieb 1.200 verkauften Tickets überraschten alle, die lange und kostspielige Anreise schien niemanden abzuschrecken. Die Fanbetreuerin gab darüber hinaus Einblicke in die Arbeit und Kommunikation mit verschieden Fan-Gruppen. An dieser Stelle dafür ein herzliches Dankeschön!
Bevor es in den Nachtzug zurück nach Kiew ging, gab es noch die Möglichkeit, das Spiel Dynamo Kiew vs. Schachtjar Donezk im Fernsehen anzuschauen, welches Dynamo dank eines Torwartfehlers letztlich 1-0 gewinnen konnte. Interessant war unter anderem eine lange Spielunterbrechung nach Fanprotesten gegen den Ukrainischen Fußballverband mit Klopapier und Pyro. Um kurz vor halb 11 fuhr unser Zug schließlich ab. Während manche sich früh in die Horizontale begaben, saßen einige Teilnehmenden noch bis ca. 2:00 im Abteil zusammen und diskutierten. (Peter)
День 7
Поснідавши в кафе у центрі міста серед тіні дерев та фонтанів, ми сіли в одеський мікроавтобус і півгодини їхали у цьому задушливому транспорті у район на околицях Одеси. Те, що ми там побачили, справді вартувало пережитих нами «страждань». Нас запросили відвідати приватний музей футболу, який розташовано в однойменному сквері десь посеред кіосків та житлових будинків. Тільки-но ти виходиш з автобуса, одразу розумієщ, що у цьому місці все обертається навколо футболу. Алея з репродукціями кубків найбільших футбольних турнірів світу, статуї трьох українців-володарів Золотого М’яча (Блохін, Бєланов та Шевченко) та власне павільйон з різноманітними футбольними реліквіями, зібраними небайдужими вболівальниками – це все, як н дивно, ідеально вписалося у навколишню пострадянську ідилію передмістя.
Музей має багату колекцію фотографій, футбольних пам’яток та інших артефактів, пов’язаних з історією футболу в Одесі. У наступному приміщені знаходиться величезне зібрання – понад 1200 фанатських шаликів, футболок та інших футбольних несподіванок, як от наприклад бюст відомого болгарського футболіста Христо Стоїчкова. Загалом можна констатувати, що футбольні ентузіасти дійсно зібрали вражаючу колекцію всього, що хоч якось стосується одеського футболу.
Після відвідин музею ми знову повернулися до центру міста. Наступним пунктом нашої сьогоднішньої програми була екскурсія домашнім стадіоном місцевого клубу ФК «Чорноморець», де напередодні ми з трибун мали змогу споглядати за матчем Ліги Європи УЄФА між «Маріуполем» та «Юргорденом». Під час стедіум-туру ми відвідали ще не прибрану роздягальню гостьової команди, музей клубу «Чорноморець», VIP-зону та багато іншого.
Насамкінець ми ще мали зустріч у прес-залі стадіону зі співробітницею клубу «Юргорден» по роботі з вболівальниками. Ми з захопленням слухали з перших вуст, із якими перешкодами їй довелося зіштовхнутися, організовуючи цей виїзд шведських вболівальників до України. Як ми дізналися від пані Лєни, клуб «Юргорден» отримав свою частину квитків лише за три дні до самої гри і взагалі не було зрозуміло, скільки фанатів збереться на цей виїзд. Шведський клуб незчувся, як одразу ж було продано 1200 квитків. Довга, витратна дорога до українського містечка біля моря не змогла залякати стійких шведських уболівальників та уболівальниць. Пані Лєна також розповіла нам загалом про те, чим вона займається та як комунікує з різними фан-групами. Користуючись нагодою, хочемо щиро подякувати їй за цю неймовірну зустріч!
Перш ніж ми вирушили нічним потягом назад до Києва, ми ще мали змогу переглянути по телебаченню українське «класичне» протистояння між донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо», у якому мінімально (1:0) переміг клуб зі столиці завдяки помилці воротаря «гірників». Хотілося б також окремо згадати акцію протесту фанатів «Динамо» проти дій Федерації Футболу України, коли вони закидали поле туалетним папером та запалили десятки фаєрів, що призвело до значної зупинки у грі.
Близько пів на одинадцяту ночі наш потяг відправився з Одеси. Деякі з учасників та учасниць майже одразу ж лягли спати, а дехто ще продовжував розмовляти у своєму купе до близько другої ночі. (Петер)
Tag 8
Am Samstag Morgen kamen wir gut durchgerüttelt am Kiewer Hauptbahnhof an. Es ging zunächst zurück zur Obolon-Arena, wo der fehlende Schlaf bis zum Mittagessen nachgeholt werden durfte. Am Nachmittag stand dann die Abschlussrunde an, in der Feedback und Vorschläge für den zweite Projektphase im Winter in Berlin gesammelt wurden. Wir beschlossen darüber hinaus, in Form von Telegram- und Facebook-Gruppen in Kontakt zu bleiben und uns über die fankulturellen Entwicklungen in der Ukraine und Deutschland auf dem Laufenden zu halten.
Nachdem der offizielle, inhaltliche Teil des Programms abschlossen war, stand eine kleine Abschiedsparty auf dem Programm. In der Fankneipe von Obolon schauten wir das Auswärtsspiel von Obolon im Livestream (aufgrund fehlender Fernsehübertragungen werden Zweitliga-Spiele in der Ukraine auf YouTube gestreamt). Zu später Stunde durften wir noch in zwei Geburtstage von Teilnehmenden reinfeiern – natürlich stilecht mit Kiewer Torte und Bengalos statt Kerzen! (Peter)
День 8
На київський вокзал ми прибули в суботу вранці, заспані і дещо пом’яті. Звідти ми відразу поїхали назад до нашої «Оболонь Арени», де й відсипалися до обіду після двох майже безсонних ночей в Одесі. Після обіду ми в останнє під час цього 9-тиденного семінару зібралися всі разом у конференц-залі стадіону для того, щоб обмінятися своїми враженнями про першу частину проекту, а також висловити свої побажання й пропозиції щодо другої частини, яка пройде взимку в Берліні. Ми також вирішили залишатися весь цей час на зв’язку за допомогою груп у соціальних мережах Telegram і Facebook, де ми будемо ділитися один з одним новинами про розвиток футбольної культури в Україні та Німеччині.
Завершальний вечір ми вирішили провести в улюбленому пабі фанатів і фанаток ФК «Оболонь», де й дивилися їх виїзний матч у місті Горішні Плавні з місцевою командою ФК «Гірник-Спорт». (У зв’язку з тим, що матчі Першої ліги в Україні офіційно на телебаченні не транслюються, ми були змушені дивитися цю гру на YouTube). Кращого завершення цього вечора, ніж святкування Днів народження двох наших учасників, годі було й уявити. Вони мабуть надовго запам’ятають свої святкові Київські торти з фаєрами замість свічок. Ще раз вітаємо вас, друзі, з Днем народження! (Петер)
Tag 9 / Abfahrt
Nach einer sehr kurzen Nacht ging es für die meisten Teilnehmenden früh morgens zurück in die ukrainischen und deutschen Heimatstädte. Wir freuen uns schon sehr auf den zweiten Teil des Fan-Austauschs, der vom 26.1. bis zum 3.2.2019 in Deutschland stattfinden wird und hoffe, wir bleiben bis dahin in Kontakt. Es war einfach großartig, so viele unterschiedliche Menschen kennenzulernen. Ein riesiges Dankeschön an alle Teilnehmenden für ihre Offenheit, ihre Geduld und den gegenseitigen Respekt!
День 9 / Від’їзд учасників
Після ще однієї ночі з невеликою часткою сну більшість учасників стомлені, але сповнені неймовірних вражень вже з самого ранку вирушили до своїх українських та німецьких міст і містечок. Ми вже з нетерпінням чекаємо на другу частину нашого фан-обміну, яка пройде з 26 січня по 3 лютого 2019 року в Німеччині, і сподіваємося, що до того часу ми всі залишатимемося на зв’язку. Це був просто неймовірний тиждень! Величезне дякуємо кожному та кожній з вас за вашу відкритість, терпіння та взаємоповагу! Дякуємо!
Gefördert von: